Мандрівка Україною

Винниччина -Тернопільщина 9 днів, 70 пунктів

2011-11-18T07:34:00.000-08:00

70 населених пунктів. Замки, оборонні, дерев’яні, кам’яні церкви, палаци, костели, садибі, резиденції та багато, багато іншого.
Проїхали 2207 км.
Готелі. На Вінниччині погано з цим, є тільки в великих містах, вірніше у Винниці, по всій іншій обл.. треба шукати, вибір малий. В середньому влазили в бюджет 200 грн., десь було краще де не зовсім. Їда обходилась в середньому 110 грн. в день, як що не враховувати таки ресторани як Старий Млин в Тернополі. По західній Україні було по веселіше мандрувати, та і дороги кращі, та і житло можна знайти без проблем.
Поїздкою як завжди задоволені, але дуже було насичено, треба більше відпочивати, ну і осінь не найкраща пора для таких насичених мандрів.
Україна гарна! Любить Україну!
Трохи світлин, далі буде описи кожного місця. А поки зо як що цікаво задавайте питання.

1 день. Черкаська обл..
Максимівка

Вінницька обл..
Тернівка – Теофілівка – Красносілка – Війтівка - Бершадь – Баланівка – Ободівка – Верхівка
2 день. Чечельник – Вербка – Луги – Чорномин – Гонорівка – Попелюхи – Городківка – Заболотне – Соколівка
3 день. Тульчин – Кинашів – Михайлівка – Холодівка – Брацлав – Комаргород – Томашпіль – Чернівці – Могилів-Подільський
4 день. Озаринці – Серебринець – Кукавка – Вендичани – Сугаки – Лучинець – Мурафа – Шаргород - Слобода Шаргородська – Котюжани – Вищеольчедаїв – Вінож
5 день. Рівне – Муровані Курилівці – Знаменівка – Михайлівці – Біличин

Хмельницька обл..
Зіньків – Адамівка – Сутківці

Тернопільська обл..
Сидорів – Гусятин – Чабарівка – Крогулець
6 день. Копичинці – Яблунів – Хоросків – Млинська – Буданів – Долина – Довге – Деренівка – Теребовля – Струсів - Заздрість
7 день. Микулинці – Буцнів – Кип*ячка – Грабовець - Баворів – Товстолуги – Тернопіль – Плотича – Збараж
8 день. Колодне – Вишнівець – Кушлин – Іванківці – Великі Загайці - Малі Загайці – Кременець

Рівненьська обл..
9 день. Тайкури – Рівне

Трохи світлин.

Черкаська обл..
Максимівка

Вінницька обл..
Теофілівка

Красносілка

Баланівка

Ободівка

Верхівка

Чечельник

Чорномин

Гонорівка

Попелюхи

Городківка

Соколівка

Тульчин

Брацлав

Комаргород

Могилів-Подільський

Озаринці

Серебринець

Лучинець

Мурафа

Шаргород

Котюжани

Вищеольчедаїв

Рівне

Муровані Курилівці

Михайлівці

Біличин

Хмельницька обл..
Зіньків

Адамівка

Сутківці

Тернопільська обл..
Сидорів

Гусятин

Копичинці

Яблунів

Хоросків

Буданів

Долина

Довге

Деренівка

Теребовля

Струсів

Заздрість

Микулинці

Буцнів

Баворів

Тернопіль

Плотича

Збараж

Вишнівець

Малі Загайці

Кременець

Рівненьська обл..
Тайкури

Рівне

2011-09-16T11:11:00.000-07:00

Перший звіт від Софійки. Ми поки маленьки їздити далеко, тому починаємо оглядати Київ та передмісття ;) Буде багато цікавого. З*явилась змога нарешті побачити рідне місто ))

Державний музей авіації України, що знаходиться в передмісті Києва - Жулянах, є найбільшим історико-технічним музеєм країни.
Музей створено у 2003 р. з нагоди 100-річчя світової авіації на колишній території навчально-авіаційної бази нинішнього НАУ (Національний Авіаційний Університет). Першими експонатами колекції стали літаки приписані до цієї бази.

Сьогодні музей володіє експозицією, що налічує понад 70 літаків та вертольотів (а починалося все лише з 30 бортів).
Крім того тут представлені зразки авіаційного озброєння, БПЛА та експозиція авіадвигунів.

У фондах музею представлені розробки практично всіх провідних авіаційних КБ радянського періоду - Туполєв, Антонов, Яковлев, Ільюшин, Сухий, Мікоян-Гуревич, Камов, Міль, Берієв та Навчально-тренувальні літаки.

Ну що починаємо екскурсію по музею.

Туполєв Андрій Миколайович

Магістральний лайнер Ту-104, представлений в експозиції музею. Він є "двічі першим" - адже це не тільки перший радянський реактивний пасажирський літак, але й перший серійний зразок. Літак побудовано в 1956 р. в Україні, на Харківському авіазаводі. Це єдиний у світі екземпляр Ту-104 першої серії, що зберігся.

Середньомагістральний літак другого покоління Ту-154 зробили в кінці 60-х років. Він увібрав найкращі якості лайнерів першого покоління: швидкість Ту-104, дальність і економічність Іл-18 та комфорт і злітно-посадочні характеристики Ан-10.

Протичовновий літак дальньої дії Ту-142 МЗ був найбільшим не тільки в морській авіації СРСР, але й у світі: розмах його крил - майже 50 метрів, а загальна потужність чотирьох двигунів - 60 тисяч кінських сил!

Вдосконалений варіант Ту-22 М-2 вже мав на озброєнні три ракети Х-22, які могли споряджуватися ядерними боєголовками з дальністю польоту до 450 км, а моделі Х-22Н були оснащені ядерними боєголовками потужністю в 200 кілотонн (у десять разів більше, ніж бомба, скинута на Хіросіму). Літак міг дозаправлятися в повітрі, тому мав фактично необмежений радіус дії.

Всі літаки Туполєва в музеї

Антонов Олег Костянтинович

Ан-24 - турбогвинтовий пасажирський літак для ліній малої та середньої протяжності.
Ан-24 випускався з 1959 по 1979 рр. За цей час було випущено 1367 таких літаків. Літак експортувався в 26 країн світу і досі експлуатується в країнах СНД та Африки.

Всі літаки Антонова в музеї

Яковлєв Олександр Сергійович

Символічний "Винищувач ЯК"
В 70-х роках знімався у фільмі "В бій ідуть одні старики". Сам фільм вважається мабуть, кращим і найбільш правдивою кінорозповіддю про льотчиків на Другій світовій війні. В цій машині можна знайти риси від Як-1, Як-3 або Як-9.

Пасажирський реактивний лайнер Як-40 був створений у середині 60-х років для коротких (регіональних) авіаліній.

Всі літаки Яковлєва в музеї

Ільюшин Сергій Володимирович

Іл-62 належить до другого покоління радянських далеко магістральних лайнерів. Він був створений на початку 60-х років, і досить значно відрізнявся від інших літаків Ільюшина: мав Стрілоподібне крило, Т-подібне оперення і чотири двигуни в хвостовій частині, які мали реверс тяги для зменшення пробігу під час посадки. Лайнери Іл-62 експлуатувалися на найбільш протяжних маршрутах: у США, Канаду, Кубу і т.п. Ці літаки до цих пір зрідка літають з Борисполя і входять до складу урядового авіазагону.
Всього було побудовано в 1967-95 рр.. 85 Іл-62 та 191 Іл-62 M

Іл-76 спеціалізований транспортний літак, є найпотужнішим військово-транспортним літаком ВПС України. Такі машини перевозять наших миротворців до Іраку, Ліван, і літають по всьому світу під прапорами авіатранспортної компанії Міністерства оборони.
1973-1995 рр.. всього випущено понад 950 літаків Іл-76 всіх моделей.

Зараз на регулярних лінях його замінив більш сучасний Іл-96. Представлений у колекції борт з номером 86000 - є першим досвідченим екземпляром літака.

Всі літаки Ілюшина в музеї

Сухий Павло Йосипович

У музеї знаходиться його найбільш досконала модель - Су-15ТМ. Цей літак здатний виявляти цілі за 70 кілометрів, наздоганяти їх зі швидкістю понад 2200 кілометрів на годину і вражати ракетами на дальності до 24 кілометрів. Саме Су-15ТМ в 1983 році збив південнокорейський "Боїнг" над Сахаліном.

Су-24 був створений в кінці 60 років, і до цих пір залишається єдиним надзвуковим фронтовим бомбардувальником у світі. Він також оснащений крилом змінної стріловидності. Екіпаж машини складають пілот і штурман, які сидять поруч. Літак здатний вражати цілі за будь-яких погодних умовах, як звичайними бомбами, так і високоточними боєприпасами загальною вагою до 8 тон. У музеї знаходиться одна з перших моделей Су-24.

Всі літаки Сухого в музеї

Мікоян Артем Іванович и Гуревич Михайло Йосипович

МіГ-23 - машина третього покоління і один з перших радянських бойових літаків з крилом змінної геометрії. Таке крило поліпшувало льотні і тактичні властивості, оскільки давало можливість поєднати високу швидкість з великою дальністю польоту, маневреністю і хорошими злітно-посадковими характеристиками. У колекції представлені три машини - фронтовий винищувач МіГ-23МЛ, і два створених на його базі винищувача-бомбардувальника - МіГ-23БМ та МіГ-27К. Останній одержав найскладніше в своєму класі радіоелектронне обладнання та широкий спектр високоточних озброєнь. Всього випущено понад 1100 МіГ-23МЛ.

МіГ-29 - один з найбільш поширених у світі винищувачів четвертого покоління. Ще й сьогодні він перебуває на озброєнні не лише країн СНД, але й німецьких Люфтваффе, ВПС Польщі, Угорщини та ще десятків держав світу. Крім виняткової маневреності, МіГ-29 має також і потужне озброєння. Його ракети Р-27, виготовлені на київському ВО "Артем", здатні уражати повітряні цілі на відстані до 80 км, тобто вести бій за межами поля зору пілотів! На музейному ж варіанті підвішені блоки некерованих ракет, залп яких здатен знищувати площі в два гектари. Всього випущено понад 700 МіГ-29. До 2000 р. було побудовано понад 1500 літаків МіГ-29 всіх моделей. ВПС України в 1992 р. мали 240 МіГ-29

Всі літаки МіГ в музеї

Камов Микола Ілліч

Під керівництвом Камова були створені вертольоти Ка-8 (1948), Ка-10 (1953), Ка-15 (1956), Ка-18 (1960), Ка-25 (1968), Ка-26 (1967), винтокрил Ка -22 (1964), аеросани Північ-2 та Ка-30, глісер.

Всі вертольоти Камова в музеї

Міль Михайло Леонтійович

Міль працював у ЦАГІ ім. М. Є. Жуковського, брав участь у розробці автожирів А-7, А-12 і А-15. У 1951 р. під керівництвом Міля був створений перший радянський серійний тримісний вертоліт Мі-1. Його колективом були створені вертольоти Мі-2, Мі-4, Мі-6, Мі-8, Мі-10, Мі-12, Мі-24, В-12 та ін.

Всі вертольоти Камова в музеї

Берієв Георгій Михайлович

В активі колективу під керівництвом Берієва, надзвуковий гідролітак СС, гігантський стратегічний літаючий човен ЛЛ-600, створення дослідного літака-снаряду (крилатої ракети) П-10 (1956), проект крилатої ракети П-100 у варіантах середньої і міжконтинентальної дальності, екранольоти Бе-1 (1963), літаки Бе-30 (1967) і Бе-32 для місцевих ліній та спільна робота з КБ О.К. Антонова над літаком Ан-2М для місцевих авіаліній, а також над літаком аерофотозйомки Ан-30 (Ан-24ФК), проектом реактивного літака для місцевих ліній Ан-Бе-20 (який згодом став літаком Як-40).

Всі літаки Берієва в музеї

Повний звіт, дуже багато

По дорозі в Фастів

2011-09-16T11:08:00.000-07:00

Продовження подорожі по Фастовщині. Цього разу сам Фастов, та де які цікавості, маленькі але цікаві.
Маршрут був простий з уклоном на Фастів. Було дуже жарко і більше нічого не хотілось. Пробіг 200 км. Мар'янівка – Фастів – Червона Мотовилівка – Борова

Мар'янівка . Зараз не буду описувати історію цього села, яка розпочинається з ХІІ століття. Зараз село відомо як батьківщина всесвітньо відомого тенора Івана Семеновича Козловського (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †24 грудня 1993, Москва). В селі відбудована хата в який народився Іван Степанович, зараз тут музей.

Фастів (за дореволюційним правописом Хвастів) місто обласного підпорядкування Київської області, районний центр. В першу чергу Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. В місті є Музей історії міста, Дерев’яна Покровська церква (1779—1781), Католицький костьол (початок XX ст.), Фастівський краєзнавчий музей та музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано Акт Злуки (22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).).

Червона Мотовилівка. Також давнє українське село, що бере свій початок з 1712—1714 рр, коли за умовами Прутського договору 1711 року козаки-російські піддані українських земель змушені були переселитись на лівий берег р. Стугни з Мотовилівських земель (нинішнього с. Велика Мотовилівка). Доволі цікава і гарно викрашена дерев’яна Покровська церква.

Борова. Дерев’яна Успенская церква, є припущення що вона 1902 року. Але в селі зберігалась ще одна будівля з цікавою історією. Відкопав що в селі Борова ще жив Ксаверій Ратник ;) Той самий українець генерал-лейтенант Ксаверій Ратник який збудував крейсер «Аврора», що згодом став символ жовтневої революції. За радянський час ім’я Ратника стерли з історії, а сина розкриляли в 37 році за дворянське походження. Дочка яка жила в Києві до самої смерті скривала від свого сина хто був його дід.

Зараз в домі Ратника знаходиться дослідна станція яка там з 1939 року. І нажаль про цю родину і цю сторінку історії майже ніхто не знає і досі.

Багато цікавого про Київщину

Вознесенськ

2011-09-16T11:02:00.000-07:00

Перші відомості про місцевість датовані кін.14 - поч.15 ст. В той час литовські князі, скориставшись роздробленістю Золотої Орди, захопили землі між Дніпром і Дністром до Чорного моря. Для захисту від ворогів литовці починають зводити фортеці. Одне з таких укріплень князя Вітовта Соколець з'явилося на перехресті річок Південний Буг та Мертвовод на місці турецької фортеці Чичаклей.
Згодом фортеця стала форпостом польських володінь, а після тривалого штурму нею заволоділи запорізькі козаки.

Указом Царя Павла І від 12 грудня 1796р. поновлювалася Слобідсько-Українська губернія у межах 1765р. і ліквідовувалась Вознесенська губернія. Вознесенськ з центру губернії перетворився на звичайне містечко. Поштовхом до розбудови міста стала підготовка до "высочайшего смотра войск" в 1837 р. Миколою І. Споруджувалися палаци для царя і його свити, театр, був закладений парк з ротондою і басейном, на вїзді в місто зведено тріумфальні ворота. На всеросійські маневри були стягнуті війська з південних і центральних губерній Росії.

Дорогою варто зупинитися біля православного храму княгині Ольги. Він побудований за ініціативою місцевого підприємця Синявського С.І. та має досить незвичайну форму.

Багато історичних фактів про Вознесенськ

Мигія, «Гранітно-степове побужжя»

2011-09-16T10:58:00.000-07:00

Сама назва походить від грецького слова Емигія, що означає "моя земля".

клікай на фото ;)

:
Мигія, +3
:

Історик А. Скальковский довів, що саме Мигія є батьківщиною легендарного козака Мамая, який наводив жах на ворогів Побужжя, Поділля і на Київщині. Саме на цих землях зароджувався гайдамацкий рух . Саме з цими місцями пов'язані імена запорізьких козаків Якова Соломи, Герасима Коваля, Федора Швидкого, Семена Млявого. А у навколишніх байраках ховався ватажок гайдамаків Максим Залізняк.

:
Миколаївська обл.
:

Музей дерев`яних церков

2011-08-23T06:00:00.000-07:00

У селі Пилипець відкрито Музей дерев`яних церков, який організував музей Юрій Бедринець.

Міжгірщина славиться своїми дерев`яними храмами у стилі "верховинське бароко". Сам музей знаходиться в невеличкий кімнаті на території ресторанно-готельного комплексу "Аратта".

Греко-католицька церква Успіня пресвятої Богородиці, Виноградівський р-н, с. Затисівка, 1751 р. її не стало в 1923 році.

Греко-католицька церква, Міжгірський р-н, с. Буковець, 1896 р.

Греко-католицька церква св. Покрови, Віноградівський, с. Тростник, 1854 р. , не стало в 1923 році.

Греко-католицька церква. Св. Михайла, Велико-Березнянський р-н, с. Волосянка, 1751 р. згоріла 1914 року.
"Бойківська хата" с. Подобовець 17-18 ст., розібрана в 1970 році.

***********
Всі представлены хати в музеї можна подивитись тут

***********

Гола Пристань, місто кавунів і грязюки

2011-08-19T02:37:00.000-07:00

Місце на березі річки Конка, з якого козаки переправлялися через Дніпро, називали Голим Перевозом. А в 1709 році тут виникло село - Гола Пристань.

:
Гола Пристань, ще фото
:

Ще Гола Пристань знаменита цілющими властивості соляного озера. Хлоридно-натрієвий розсіл озера Соляною має наступний хімічний склад: хлориди, карбонати. гідрокарбонати, залізо, сіра, калій, бром, йод, магній і т.д.

Лікувальні грязі мають протизапальну, знеболювальну дії, прискорюють регенеративні процеси, покращують кровообіг, обмінні процеси в організмі, робить регулюючий вплив на стан центральної нервової системи, підвищують захисні функції людського організму.

Не дивлячтсь на те що там все в занедбаному стані, немає ніякого конфорту, та порядку. Нам сподобалось, сподалась грязючка, яка дуже гарно вприлаэ на шкіру

:
Херсоньська обл.
:

Херсон

2011-08-19T02:29:00.000-07:00

Херсон - назва міста походить від грецького Херсонесос і означає "півострів", "тиха бухта".
Місто дуже сподобалось, невелике, але дуже насичене пам*ятками. Ми спробували всі їх побачити, ну принаймі всі або більш видатні.
Також для тих кто мандрує Херсонщиною то Херсон гарне місце для ночівлі, багато готелів, доступні ціни. Правда мабуть більшість готелів немає своєї парковки для авто, що дуже погано як для автомандрівників.

:
Херсон, дуже великий звіт + багато фото
:

В 1737р. під час російсько-турецької війни, російські війська побудували тут укріпний пункт та назвали його Олександрівський шанець.
В 1774 р. територія Херсону ввійшла до складу Росії. 18 червня 1778р. Катерина ІІ підписала наказ про заснування міста. У Херсоні почалося будівництво верфі та фортифікаційних споруд.

Греко-Софіївська церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці 1778-1780р.

Свято-Катерининський собор 1781-1787р. з дзвіницею (1810-15рр.)

Збереглись також земляні вали з двома брамами кін.18ст. - на сході Очаківська брама

Церква св. Мучениці цариці Олександри 1898-1902рр

губернська дума

:
дивитись далі
:
:
Херсоньська обл.
:

Мала Кардашинка

2011-08-19T02:25:00.000-07:00

В селі діє Церква Св. Георгія, 1903 - 1912 рр., що була зведена за проектом архітектора Казимира Квінто в традиціях московського зодчества 17 ст. Інтер'єр церкви розписаний херсонським художником Семеном Панпушиним. Приміщення храму розраховано на 500 віруючих.

:
Мала Кардашинка
:

:
Херсоньська обл.
:

Червоний Маяк

2011-08-19T02:19:00.000-07:00

Головною пам'яткою села є цікавий Свято Григорівський - Бизюківський оборонний монастир, який входив свого часу у п'ятірку найбільш багатих монастирів Російської імперії. Залишки палацового комплексу, печери-катакомби з підземною церквою, а також краєвиди Каховського моря.

:
Червоний Маяк, повний звіт та фото
:

Монастир виник в 1781 році як Григорівське подвірья Софронівської пустині, а з 1803 року все функціонує як монастир.

:
Херсоньська обл.
:

Тягинка, місце "Козацька Слава"

2011-08-19T01:45:00.000-07:00

Після захоплення цих земель,турки під проводом перекопського хана Менглі-Гірея в 1491р. на місці генуезького замку побудували фортецю Тягин або Трунь-Яструб, що складалась з цитаделі та укріпленого передмістя та була одним з форпостів Османської імперії на нижньому Дніпрі. Між фортецями через Дніпро було протягнуто ланцюги для унеможливлення руху річкою для запорожців. Існує навіть думка,що бій 1492р. в районі фортеці між запорожцями та турками був першим бойовим хрещенням для тільки-но зародженої Запорізької Січі та початком існування унікального воєнізованого утворення.

В Тягинці є також міст збудований на межі ХІХ-ХХ століть як залізничний і відомий тим,що використовувався при зйомках художнього фільму "Невловимі месники".

:
Тягинка
:

:
Херсоньська обл.
:

Арковий міст Катерининського тракту

2011-08-19T01:39:00.000-07:00

Зліва від траси Херсон-Берислав після 46км можна побачити кам'яний трипролітний арковий міст Катерининського тракту через Бургунську балку, споруджений у римському стилі спеціально для забезпечення візиту Катерини ІІ в Крим в 1787р.

:
Бургунка
:

:
Херсоньська обл.
:

Місто, де сходилися чумацькі шляхи

2011-08-19T01:23:00.000-07:00

Берислав - місто, де сходилися чумацькі шляхи. Місто районного значення в Херсонській області розташоване на річці Дніпро на правому березі Каховського водосховища.
На околицях міста розкопано залишки шести великих і культових кам'яних споруд скіфо-сарматського поселення перших віків н.е,виявлено предмети характерні для черняхівської культури.

Братська могила героїв Кримської війни 1853-1856 р. з меморіальною каплицею (виїзд з міста в сторону Великої Олександрівки).

:
повний звіт та фото
:

Унікальна пам'ятка дерев'яного культового зодчества запорозьких козаків церква Введення в храм Пресвятої Богородиці 1726 р. (вул. 15-річчя Жовтня).

Ось які свідчення є в"Историко-хронологическом описании церквей епархии Херсонской и Таврической", 1848г. "Воскресенская, деревянная, Херсонского уезда, перенесена в Берислав из села Переволочного, знаменитого тем, что тут после Полтавской битвы переходил Шведский король Карл XII. Церковь дубовая, находится и поныне в том самом виде, в каком была прежде. На одной иконе иконостаса было надписано имя вкладчика, но надпись стерлась; означенный же литерами 1776 год остается ещё виден.

У місті збереглися залишки фортечних мурів 15-17 ст. У 1996 р. на місці Кизи-Кермен встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р. - дзвін та меморіальний хрест на честь формування Чорноморського(Кубанського) козацького війська в 1784-87рр.(орієнтир парк та автостанція)

:
Херсоньська обл.
:

Маленька Європа на півдні України

2011-08-19T01:06:00.000-07:00

Зміївка - cело Бериславського р-ну Херсонської області. Зміївку називають маленькою Європою на півдні України. Історія села досить незвичайна. Воно виникло на місці 4 сіл: Старошведське (швед. Gammalsvenskby, нім. Альтшведендорф), Шлянґендорф, Мюльгаузендорф і Кльостердорф. Тут співіснують представники 15 національностей, серед яких - шведи та фіни, українці та німці, поляки та євреї, молдавани та білоруси.

:
дивитись повний звіт, дуже багато ;)
:

В 1781р. після перемоги Росії в Північній війні шведів, що проживали на острові Даге (зараз о. Хійумаа, Естонія), було відправлено на завойовані українські землі. Деякі вважають, що переселення було вимушеним і здійснене за наказом фаворита імператриці князя Потьомкіна, інші вважають, що обіцяні бідним селянам багаті землі і будинки були привабливою пропозицією, щоб зважитись вирушити в чужу країну. В далеку дорогу відправилося близько 1000 селян,а 1травня 1782р. до місця призначення дісталася лише половина шведів. Людей чекало гірке розчарування, а для більшості загибель - вони не виявили обіцяних їм будинків тільки пісок, і в результаті через рік живими залишились лише 135 чоловік ,а за деякими даними - 150. Допомагали шведам козаки, які жили неподалік.

Трохи молодша за шведську німецька лютеранська євангелічна громада. В 1885р. громадою була збудована кам'яна кірха в архітектурних традиціях романського стилю. У 20-30 рр. богослужіння заборонили. Під час війни почалась депортація німців, багатьох розстріляли, деяких вислали у Сибір. У храмі знаходився млин, зерносховище і навіть склад отруйних хімікатів. Відродилась німецька лютеранська громада у 1992 році і налічує зараз близько 60 осіб. Отримала нове життя також німецька лютеранська євангелічна церква святих Петра і Павла. Часто на богослужіння до німців приходять і шведи, оскільки не завжди мають змогу проводити богослужіння у власному храмі через відсутність священика. Мова богослужінь - російська,але псалми співають за старими євангельськими збірниками і німецькою, і шведською.

:
Херсонська обл.
:

Нова Каховка

2011-08-19T00:31:00.001-07:00

Нова Каховка - молоде місто в Херсонській області обласного значення,розташоване на лівому березі р.Дніпро. Засноване 28 лютого 1952р. на місці села Ключове (1891 р.). Село дістало свою назву від кришталево-прозорих джерел, що й сьогодні дзвенять у розкішному парку міста та попід кручами.
Про заселення території в давні часи свідчать знахідки скіфських поселень(IV-III ст. до н.е.).

:
Нова Каховка
:
Місто будувалося одночасно з будівництвом Каховської гідроелектростанції, як містечко гідробудівників. Назву "Нова Каховка" дали мешканці і вона згодом стала офіційною. ГЕС та місто будували люди більше ніж 100 національностей. Після закінчення будівництва більша частина будівельників з сім'ями залишитись тут на постійне місце проживання. Для залучення більшої кількості населення були збудовані потужні промислові підприємства.
Вересень 1956 року увійшов в історію як місяць, коли всі шість агрегатів Каховської ГЕС запрацювали на повну потужність. Сьогодні потужність станції становить 1 170 млн.кВт на рік. Об'єм Каховського моря складає 19 мільярдів кубометрів, завдовжки воно - понад 200 км і завширшки - до 30 км.
В роки Громадянської війни на території міста проходив Каховський плацдарм Перекопсько-Чонгарської операції. В 1967р., на честь 50-річчя Жовтневої революції було споруджено монумент"Легендарна тачанка".

Паркова зона Нової Каховки, створена Фалдзинським С., розташована вздовж Дніпра по всій довжині міста.
Фахівці визнають, що лише при створенні Великого Запоріжжя і Нової Каховки вдалось вирішити архітектурно-художні задачі щодо оформлення кварталів, площ і вулиць, котрі гармонійно поєднались з мальовничою природою дніпровського узбережжя.
Девізом будівельників міста було: "Будувати не тимчасове житло, а навіки!".
Паркова зона Нової Каховки, створена Фалдзинським С., розташована вздовж Дніпра по всій довжині міста.
У лютому 2007 року, напередодні дня міста, Будинок культури, який входить до списку пам'яток культури 60-х років ХХ століття, постраждав від пожежі, залишилися лише стіни та скульптури біля входу. Зник яскравий розпис на стелі головного залу, який не підлягає відтворенню.
З 2002 року започаткований щорічний регіональний туристичний фестиваль "Таврія туристична"

:
Херсонська обл.
:

Нова Каховка

2011-08-19T00:31:00.000-07:00

Козацьке, садиба князя Петра Миколайовича Трубецького

2011-08-19T00:27:00.000-07:00

На протилежному березі від Нової Каховки,де закінчується дамба Каховської ГЕС, знаходиться село Козацьке,в якому колись красувалася садиба князя Петра Миколайовича Трубецького (1858-1911). Серед місцевих жителів ходять абсолютно різні легенди : одні кажуть,що князь не полюбляв цей дім і не жив в ньому, інші кажуть,що і жив і любив.

:
Козацьке, ще фото
:

Насправді Петро Миколайович вперше приїхав в Козацьке в 1875 р. В 90-х рр. побудував маєток і тут ріс та виховувався його спадкоємець. Маєток споруджений на межі 19-20 ст. у стилі французького ренесансу.

До наших днів збереглися руїни палацу, огорожа, господарські будівлі, льохи 1897 р., склад 1897р. та флігель 1884р. в стилі псевдоготики, місток.

До садиби можна потрапити повернувши направо перед дамбою Каховської ГЕС. Територія охороняється і знаходиться за високим залізним парканом,тому потрапити туди можна лише, якщо пощастить.
Ліворуч перед дамбою Каховської ГЕС і поряд з селом Козацьке знаходиться село Веселе, де збереглася середньовічна башта та головний корпус винзаводу П.М.Трубецького(1908-1909р.).

Цікаво

За архівними даними, Козацьке було засновано 9 червня 1782р., як володіння Івана Андрійовича Остермана і охоплювало територію близько 164кв. км.
При Катерині ІІ він був російським посланцем в Стокгольмі,а потім віце-канцлером.
При Павлі І - державним канцлером та президентом колегії іноземних справ.
Назва населеного пункту походить від дніпровського рукава Козак,на яком лежить село.Вперше згадується в "Великому кресленні" 1672р.
Людей в Козацьке переселили з Курської,Могилевської та Тамбовської губерній. далі ...

:
Херсонська обл.
:

Веселе

2011-08-19T00:19:00.000-07:00

Ліворуч перед дамбою Каховської ГЕС і поряд з селом Козацьке знаходиться село Веселе,де збереглася середньовічна башта та головний корпус винзаводу П.М.Трубецького(1908-1909р.).
Вірогідніше, що башта була зведена за часів панування князя Вітовта (кін. 15ст.) в характерному для оборонної архітектури стилі Великого князівства Литовського і контролювала південну частину острова Тавань ( інформація згідно карти Х.Радзивіла 1613р.)

:
Веселе
:

В 80-ті рр. 19ст. побудовано четвертий ярус зі стрілчатими вікнами у псевдоготичному стилі. Стіни башти мають товщину 2 м.
Неподалік від башти знаходиться винзавод(1898р.)- нині ВАТ "Ім. князя Трубецького". Його створено на базі закладених князем Петром Трубецьким винних погребів,.які вміщали до 180 тис. відер вина.
Головний корпус (1909р.) виконано в стилі модерн. На жаль потрапити на територію заводу не змогли, там була якась делегація, а так можна замовити екскурсію яку проводить бухгалтер заводу.
Трубецький поширював промисел серед селян і був впевнений,що таким чином вони отримають прибуток в домашніх умовах. По селах їздив інструктор з виноградарства та давав вказівки щодо догляду за лозами.
Виноградний врожай був сировиною для неперевершених вин, які виготовляли за рецептами князя.
Вина, що вироблялися у маєтку Трубецького, завоювали Гран-Прі на Всесвітній виставці у Парижі 1900 р.,та першу Всеросійську премію в 1902р. В 1903р. першу Всеросійську премію отримало безпосередньо виноградарське хазяйство.

:
Херсонська обл.
:

Колочава

2011-08-18T00:46:00.001-07:00

Село Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava) Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа за 26 км від районного центру. Навколо села розташовано багато природних джерел з мінеральною водою. Найвідоміше з них - Боркут.

Документальні джерела засвідчують, що в 1801 р. в Колочаві було дві дерев'яні церкви. Одна з них - церква Зішестя Святого Духа, 1795 р. - збереглася до наших днів в присілку Горб.

Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви св. Трійці, 1928 р. й оббито бляхою.

На сьогодні у Колочаві налічується близко 50 пам'ятних об'єктів, 20 пам'ятників та 10 музеїв.

Цікавими для туристів будуть також "Лінія Арпада", музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра

***********
Ще дуже багато про Колочаву тут

***********

Негровець

2011-08-18T00:30:00.001-07:00

Негровець (угор. Felsоkalocsa, словацьк. Negrovec) - село в Міжгірському районі Закарпатської області розташоване за 20 км від районного центру поряд з однойменною горою Негровець (1707,3 м).
Перша згадка про Негровець датується 1499р. Поселення в той час було присілком Колочави,звідси й колишня назва села - Верхня Колочава.

Окрасою села є шпиляста дерев'яна церква Св. Архангела Михайла з дерев'яною двоярусною каркасною дзвіницею (кін. 18 ст.), перенесена на теперішнє місце з урочища Потік(за іншими даними з присілку Ясеновець ) у 1818р.

***********
Ще про Негровець тут

***********

Палацами Винничини

2011-08-11T01:25:00.000-07:00

Давно планували цю поїздку, але ніяк не виходило. Нарешті на цих вихідних виїхали і ось що в нас вийшло.

Межирів – Жмеринка – Северинівка – Чернятин – Носківці – Браїлів – Винниця (ночівля) – Селище – Гнівань – Сутиски – Тиврів – Вороновиця – Немирів – Бабин – Новоживотів
Дороги в цілому не дуже, особливо до палаців, розбиті, або бруківка. Як що б не побачене то було б зовсім кепсько. Але мандрівка удалась, подивились багато палаців, я в захваті.
В 7 годин вже їхали. Перший день Межирів – Жмеринка – Северинівка – Чернятин – Носківці – Браїлів.

Межирів сподобався, але доїхати до нього, це жах, думаю що туди мало хто добирається. Файний краєвид, Костел Вознесіння побудований у 1794р за кошти Андрія Орловського, Церква Олександра Невського, польський цвинтар, та руїни синагоги не шукали, на зворотному шляху в хащах побачили руїни старих печей, яки дуже схожы на залишки замку.

Жмеринка, перший облом це ремонт вокзалу який був зроблений за проектом Городецького.

Трошки погуляли по місту по знімали ще деякі пам’ятки і далі в Северинівку та Чернятин, дорога нормальна, тільки коли до самих палаців повертати то традиційно погана. Палаці цікаві особливо спобався в Чернятині, палац в якому проживав польський магнат Вітославський, у минулому – коронний обозний, досить поважний чин при польському монарху.

Наступний пункт Носківці, подивились на мапі що не далеченько та біля траси, але ж як ми помилялись. Треба було бачити здивовані обличчі селян яки не розуміли що ото ми шукаємо і зовсім яким вітром занесло. Дорога це капець повний, довго питали одних тіток, поки з «допиту» не з’ясувалось що є якась школа, яка згоріла і зовсім там нічого нема і нічого дивитись. Досвід підказує що це як раз те що ми шукаємо, проїхав все село діти підказують що до школи треба повертати праворуч, дорога веде в хащі якийсь. Але жага побачити володінні магнатів Потоцьких бере в гору. Цікаво, але сумно що все так занепадає. Тут робимо перекус запасами з холодильника і їдемо в Винницю ночувати.

По дорозі заскочили в Браїлів, відзняли палац фон Мекків. Швидко доїхали до Вінниччини.

Знайшли готель Сафарі, дуже нам сподобався, все зроблено під сафарі, звірки, то що … 300 грн полу люкс з кондиціонером, сніданок, вечерю можна замовляти в номер. Доречи сніданок 50 грн., вечеря 60 грн., різноманітне меню. В цілому дуже сподобалось, наші рекомендації, будемо тепер там зупинятися.

З ранку попив чаю поїхали на Вороновицю, вірніше вона була у нас в планах, але вирішили зробити невеличкий гак через Селище – Гнівань – Сутиски – Тиврів. Я вже був тут 4 роки тому, вирішили обновити фото, та подивитись як воно там зараз стоїть.

Селище, башта від замку українського роду Черленковських стоїть. Поруч будують щось на подобі замку, в якому планують зробити готель, ресторан, але щось робота не дуже йде. Також раніше біля замку був пантон через річку, вже нема ;)

Поруч Гнівань, живе містечко, костел так і стоїть в своїй красі.

Сутиски, Маєток графа Д. Ф. Гейдена.

Тиврів, тут ми походили довгенько поки подивились великий домініканський монастир, 1742р., який постраждав від рук комуністів. Дуже великий, мало таких збереглось. Починає оживати, келії відреставровані, ведуть службу, маємо надію що костел буде жити. За костелом можна побачити палац Ярошинського який у кровопролитній битві з родом Калитинських здобув право на власність Тиврівом. Ну і звісно спустилися до Бугу, ух красота …

Далі нарешті Вороновиця, колись я був пізно у вечорі, мало що було видно, а тут палац Грохольського во всій красі, гарне місце. А для тих для кого це мало може зробити як на мене подвиг та подивитись дерев’яну Михайлівську церкву, до якої важко доїхати, а топати прийдеться далеченько.

Наступний пункт в наших планах був останній, це Немирів де знаходиться палац Щербатових. Зараз там знаходиться санаторій Авангард, гарне місце, як що їхати то треба виділяти пару годин щоб насолодитися парком, посидіти на лавці відпочити.

Ну і ось дорога додому, хоча наші відкриття не закінчились, випадково натрапили в Бабині на палац Ярошинських та цукровий завод. Приємна знахідка. Та не змогли проїхати Новоживотів де побачили дерев’яну церкву.

Разом 840 км.
Бюджет 2х денної мандрівки 1400 грн.

Бабин, палац Ярошинських

2011-08-11T00:26:00.001-07:00

Село Бабин, Іллінецького району, Вінницької області розташованеза 11 км від районного центру.
У 1862 р. на місці сільської гуральні (винокурні) відома родина цукрозаводчиків Ярошинських будує завод.
На вул. Ватутіна, №7 посеред старого парку знаходиться палац Ярошинських, 1863 р.

***********
Ще про Бабин тут

***********

Село Гукливий

2011-08-09T23:47:00.000-07:00

Село Гукливий (угор. Zugo) Воловецького р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полониною Боржава та Бескидським хребтом за 6 км від районного центру.
Село відоме старовинним рукописним документом - "Гукливським літописом", з якого відомо, що Гукливий був заснований вихідцями з Галичини. Перша письмова згадка про Гукливий сягає 1588 р. Назву села пов'язують з невеличким потічком Гукливчиком.

В Гукливому є три храми. Один із них - найдавніший ансамбль лемківського дерев'яного церковного зодчества Воловецького району - тризрубна церква св. Духа та дзвіниця,18 ст.

В інтер'єрі храму зберігся старовинний бароковий іконостас, виконаний німецьким художником Францом Пеєром, 1784 р.

В 1967 р. з Гукливого до Ужгородського музею народної архітектури та побуту була перевезена бойківська хата, сер. 19 ст.

У селі є єдиний в Україні та країнах СНД мілітарі-готель "GrunHof" http://hof.net.ua, зведений на фундаменті бункера, де знаходилася ставка угорської армії часів Другої світової війни.
Саме тут проходив мукачівський напрямок лінії Арпада. До нашого часу збереглися залишки дзотів, дотів, ліній протитанкових споруд, вогневих точок, протитанкових ровів, ліній мінних полів тощо.

А ще зустріли таких ось хлопаків ;) Львівський якісь клуб так мандрує.

***********
Ще про Гукливий тут

***********

Воловець

2011-08-03T23:49:00.000-07:00

Селище міського типу Воловець (угор. Voloc) - районний центр Закарпатської області розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Верховинського вододільного хребта та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика. Селище знаходиться біля підніжжя вершин Темнатик та Плай, на висоті близько 500 м н. р. м.

Через Воловець проходить залізничне сполучення Київ - Чоп, а за 11 км від селища - міжнародна траса М17 (Брест-Київ)/М06 (Київ-Чоп).

Відомо, що в 15 ст. одна частина поселення належала родині Перені, а друга - феодалам Білкеям. Потім Воловець постійно змінював власника, а на початку 17 ст. був включений до Мукачівської домінії. В 1625 р. начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував поселення Олексі Шимону, при умові, що той заселить територію своїми кріпаками.

В середині 19 ст. у Воловці було збудовано найкращий в Австо-Угорщині лижний трамплін. У 1862 р. село відвідали імператор Франц-Йосип разом з герцогами Шварценбергом та Естергазі. Імениті гості спускалися з гір на лижах та стрибали з місцевого трампліна. На жаль, нині від від унікальної споруди зберігся лише фундамент.

В 2009 р. глава греко-католиків Закарпаття освятив престол церкви Воздвиження Чесного Хреста у Воловці, а в 2010 р. - було освячено нову фару біля Свято-Вознесенського храму.

***********
Ще про Воловець тут

***********

Мукачево. частина 3 (Замок Паланок)

2011-08-01T01:13:00.000-07:00

Головною пам'яткою Мукачево є замок Паланок (14-17 ст.), який стоїть на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв. м. і є яскравим зразком середньовічної оборонної архітектури. Загальна довжина периметру замку 248 м, ширина - понад 100 м.
Точна дата заснування замку невідома, але в документах мукачівське укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами, згадується вже в 11 ст.

Угорська хроніка свідчить, що в період правління короля Ласло І Святого (1077-1095) фортеця була укріплена кам'яними стінами, а в 1086 р. витримала п'ятиденну облогу і штурм половців на чолі з ханом Кутеском. А от орди Батия, які пройшли на Закарпаттям в 1241 р. навіть не наважилися штурмувати твердиню. Після їх відходу фортецю значно укріпили, на випадок нового монголо-татарського нашестя.

В 13 та 14 ст.ст. замок був власністю угорських королів династії Арпадовичів та Анжу і охороняв військово-стратегічні шляхи. Основною спорудою тодішнього замку була квадратна вежа -донжон. В грамоті від 1321р. названий перший комендант фортеці - Томаш, наджупан Бережського і Угочанського комітатів. В 1352 р. в районі Підгорян комендант замку Де?же розбив загін татарського хана Атламоша, а самого хана стратив у замку.

Замок почав виконувати не тільки оборонну функцію, але і житлову, оскільки до вежі -донжону, прибудували кам'яну двоповерхову споруду - житло для княжої сім'ї та челяді. Під вежею в скелі був видовбаний колодязь діаметром 2,5 м і глибиною 85 м, до шахти якого на глибині 13 м симетрично примикають гвинтові сходи.

Герб Ракоці

Після поразки угорського війська у битві під Могачем в 1526 р. місто разом із замком побувало у володіннях трансільванських князів, імператора Фердинанда I, Габсбургів та Австрійської імперії.

Сучасна фортеця складається з чотирьох терас, на яких побудовано три замки. До старого Верхнього замку були прибудовані Середній і Нижній, а також зовнішнє оборонне кільце, яке складалося з наповненого водою рову, земляних валів, частоколу і кам'яної стіни з бійницями.

***********
Мукачево, Замок Паланок, багато інформації та фото.

***********

Мукачево. частина 2 (вулицями міста)

2011-08-01T00:56:00.000-07:00

Будинок міської ратуші, пл. Миру/вул. Пушкіна, №2
Побудований в 1904 р. за проектом та під безпосереднім керівництвом архітектора з Будапешту Яноша Бабули-молодшого.
Головний портал будівлі прикрашає годинник, кошторис на виготовлення якого склав в січні 1904р. майстер Й. Шовинський.

Закарпатський російський драматичний театр, пл. Миру, №1
В березні 1884 р. в Мукачево було організовано "Товариство з будівництва театру". 50 членів товариства звернулися до жителів міста з проханням надати матеріальну допомогу фонду будівництва. Багато мукачівців відгукнулись.

Пам'ятник рівноапостольним Кирилу і Мефодію встановили у 1996 р. (ск. Іван Бровді, арх. Олександр Андялоші).

На фасаді сучасного будинку в стилі модерн в 1969 р. та в 1992 р. меморіальна дошка оновлювалась.

"Білий дім", 17-18 ст. , вул. Миру, №16а
Колишня резиденція князів Ракоці була споруджена в середині 17 ст. в стилі Ренесанс.

Дослідники припускають, що будівництво розпочалось за наказом Дьєрдя I Ракоці. Тоді ж було розбито сад і вирито колодязь.
Своєю назвою "Білий палац" зобов'язаний білим фасадам з червоним вкрапленням на кутах .

Костел св. Мартина та каплиця 14 ст., вул. Миру, №39
У дворі кафедрального собору св. Мартина знаходиться каплиця св. Йосипа - один з найдревніших пам'ятників кам'яного церковно-храмового зодчества Закарпаття .

Друкарня Грінштейна, перехрестя вулиць О. Пушкіна та І. Зріні, №20/2

***********
Прогулятися по вулицям Мукачево, буде багато інформації та фото.

***********

Мукачево. частина 1 (загальна)

2011-08-01T00:47:00.000-07:00

Мукачево (угор. Munkаcs) районний центр та друге за величиною місто в Закарпатській області розташоване на р. Латориця на стику відрогів Вулканічних Карпат та Закарпатської низовини.
Місто входило до складу різних держав, що відбилося на його архітектурі, національно-етнічному складі, традиціях і звичаях. Мукачево свого часу знаходилося на перетині торгових шляхів, які в історичних документах згадуються як "Великий слов'янський шлях", а нині є важливим транспортним вузлом міжнародних магістралей: залізничних - Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільних - Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.

Сучасне місто фактично складається з шести поселень - Оросвигово, Підмонастир, Паланок, Підзамок, Підгород та самого Мукачево.

Перша письмова згадка про Мукачево зустрічається в угорській хроніці "Gesta Hungarorum" кін. 12 ст., де йдеться про перехід угорських кочових племен на чолі з князем Алмошем (Арпадом) в 896 р. через Карпати та захоплення міста, де він 40 днів святкував перемогу.

У 10-11 ст. ці землі входять до складу Київської Русі. У той час на місці нинішнього Мукачівського замку було невелике укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами. Проте вже в другій половині 11 ст. угорські феодали захопили Мукачево та частину Закарпаття, а ослаблена міжусобицями Київська Русь не змогла цьому протидіяти .

В 1281-1321 рр. Мукачево входило до володінь Галицько-Волинського князівства.
Грамотою від 22 травня 1376 р. королева Угорщини і Польщі Єлизавета Анжу надала Мукачево статус привілейованого та право користуватися печаткою із зображенням св. Мартина, покровителя міста, для скріплення актів купівлі-продажу виноградників.

З 1633 р. до 1711 р. з невеликою перервою місто і домінія належали династії трансільванських князів Ракоці, які перетворили його у столицю свого князівства. У 1644 р. в Мукачево відбулися переговори між трансільванським князем Дьєрдем I Ракоці та французькими дипломатами Джуліо Мазаріні та Антуаном Фуке про спільну боротьбу проти Австрійської імперії.

Після розпаду Австрійської імперії угорський уряд в грудні 1918 р. проголосив про створення напівавтономної Русинської Держави зі столицею в місті Мукачево, проте в квітні 1919 р. місто зайняли румунські війська. З 1920 р. за Тріанонським мирним договором Мукачево ввійшло до складу Чехословаччини, а на початку листопада 1938 р. місто окупували угорські війська. 26 жовтня 1944 р. місто звільнили солдати 4-го Українського фронту і на першому з'їзді народних комітетів Закарпатської України було прийнято Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною.

***********
Буже багато про Мукачево можно прочитати тут

***********

Національний природний парк "Синевир"

2011-07-28T13:06:00.000-07:00

Національний природний парк "Синевир" (угор. Szineveri Nemzeti Park) розташований в Міжгірському районі Закарпатської області.
В 1974 р. було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Синевирське озеро", а 5 січня 1989 р. створено парк загальною площею понад 40 000 га. Назва парку походить від назви найбільшого на Закарпатті озера Синевир, яке знаходиться на його території і займає площу близько 7 га.

Синевирське озеро розташоване на висоті 989 м н. р. м. має максимальну глибину 22 м. Озеро утворилося в результаті потужного зсуву близько 10 000 р. тому, внаслідок чого була утворена гребля, яка повністю перегородила долину, що призвело до заповнення улоговини водою з гірських струмків.

За легендою, мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито за наказом графа.

На одному березі озера побудовано оглядовий майданчик за проектом архітектора Юрія Соломіна, а на другому березі височить на 13-метрова скульптурна композиція "Синь і Вир", вирізана в 1984 р. із червоного дерева скульпторами Іваном Бровди та Михайлом Саничем.

До складу парку входять також відомі верхові оліготрофні болота Глуханя і Замшатка, урочища Кантина, Песся та Квасовець.
Природні умови парку є типовими для Карпатського гірського масиву - Горган. Найвищими вершинами тут є Стримба (1719 м) та Негровець (1707 м).

Національний природний парк "Синевир" з 2001 р. проводить щорічний фестиваль етнічної музики "На Синевир трембіти кличуть". До участі у фестивалі залучаються найкращі аматорські фольклорні та професійні колективи області та України. Кожна сільська рада Міжгірського району розгортає виставку виробів декоративно-прикладного мистецтва, під супровід музик виконуються характерні для цієї місцевості народні пісні та коломийки. У рамках фестивалю проводиться благодійна акція "Кожній дитині - родину!", спрямована на розвиток мережі дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

***********
Дивитись багато про Національний природний парк "Синевир"

***********

Волинь, мандрівка до Луцьку

2011-07-22T10:39:00.000-07:00

Мандрівка по Волині. Головна мета це Луцьк, дуже давно планував доїхати до нього.
Проїхали - 1107 км.
Олика – Піддубці – Романів - Воротнів – Підгайці – Луцьк – Прилуцьке – Жидичин – Маяки - Рокині – Копачівка – Веселе – Торчин – Білосток – Городище - Несвіч – Коршів – Гірка Млинів – Забороль – Млинів
Паливо – 155 л. – 1017 грн. (14л./100 км.). Житло – 470 грн. (2 ночі). Їжа – 350 грн. Білети – 30 грн. Штраф - 100 грн.
Бюджет вийшов до 2000 грн. так і планували.

Виїхали з Києва у вечорі п’ятниці, благополучно доїхали до Рівного, дорога казка, дуже гано зроблена, правда зустрічаються по одній полосі, але не в напряг, єдине що десь 15 -20 хвилин була пробка із за аварії якраз на такий з ділянок. По дорозі подивились Олика – Піддубці – Романів - Воротнів – Підгайці

Олика

Олика

Воротнів

і приїхали в 23:00 до мотелю Хутір http://hutir.com де і планували переночувати. Гарне місце, нам дуже сподобалось гарні номери з кондиціонерами. Ми брали з великою двомісне ліжко в яке помістилися у трьох. У вартість номера входить сніданок. Своя паркова під охороною. І за все ми заплатили лише 220 грн.

Поснідавши поїхали до Луцька там ми планували провести весь день. Відразу на в’їзді поселились в мотель Околиця за 250 грн. без сніданку і кімнати не таки гарні, але теж не погано, відпочити можна, теж вибір пав тому що там був кондиціонер.
Посилились і відразу поїхали дивитись замок та стару частину міста,

потім прогулялися по перехідній вулиці і там в одній з кафешек засіли обідати. Нажаль не пам’ятаю як називається, але це кафе має свою випічку і кормлять гарно, обід на двох 90 грн., це перше друге і квас, порції великі, сподобалось.

Пішли гуляти далі містом дійшли до парку що напроти національного університету, а там продають біля фонтану дуже, дуже смачне морозиво, безліч смаків. Особливо дружині дуже сподобалось. Коштує щось 6 грн. кулька, ми спочатку по 3 кульки взяли, а потім коли їхали наступного дня вже додому то подорозі зупинились щоб знову покоштувати морозиво, тут вже нагребли по 4 кульки на кожний ріжок.

Так пройшов день в Луцьку, місто дуже сподобалось, гарне таке, нема до чого придратися. У вечорі повернулися до мотелю, помили малу вложили спати, а сами ще попили чайку з випічкою купленою в пекарні при кафе у якому обідали.
Наступного дня по дорозі додому ще подивились чи мало Прилуцьке – Жидичин – Маяки - Рокині – Копачівка – Веселе – Торчин – Білосток – Городище - Несвіч – Коршів – Гірка Млинів – Забороль – Млинів

Прилуцьке

Рокині

Торчин

Білосток

Пообідали в якомусь цікавому придорожньому комплексі, запропонували в шатер на природі. Обід 104 грн. на двох, так само перше,друге та чай.

І знову гарна дорога, так розігнався що в Білій Криниці потрапив у засідку, 100 грн. на місці і щасливої дороги.

Ось така гарна, цікава мандрівка вийшла, а саме головно що ми нарешті вирвались з Києва і побачили те про що давно мріяли. Ну і мала в свій рік може поставити нову галочку в своєму мандрівному листі ))

***********
Волинь

***********

Одеса. Ланжеронівський спуск, вул. Ланжеронівська та Театральна площа

2011-07-18T04:51:00.000-07:00

Невелика вулиця Одеси, на якій свого часу концентрувалася величезна кількість кафе та готелів. Це вулиця, яку згадував Олександр Пушкін в своєму творі "Євгеній Онєгін".

Перша згадка про Ланжеронівську вулицю з'являється в 1817 р.

"Рабінович", "Антилопа Гну", "Пам'ятник грядучому генію", "Сашка-музикант", "Джинсовий Дюк", "Зелений фургон", "Одеса-мама", "Одесит Міша", "Шаланды, полные кефали ...", "Пам'ятник невідомому читачеві", пам'ятник Ільфу та Петрову

З вулиці Пушкінської відкривається неперевершений вигляд на боковий фасад Національного академічного театру опери та балету (пров. Чайковського, №1).

Ще дуже багато інформації та фото

Одеса. Приморський бульвар

2011-07-18T04:48:00.000-07:00

Знайомство з Одессою варто розпочали з Приморського бульвару. Бульвар є одним з найкращих архітектурних ансамблів в стилі класицизму на території України.

У центрі Приморського бульвару розташована площа, утворена двома напівциркульними будівлями 1827-1830рр.(проект арх. А.І.Мельникова). Керував роботами Ф. Боффо.

Парадним входом на Приморський бульвар з боку моря слугують Потьомкінські сходи 1837-1841рр. побудовані на кошти М.С.Воронцова (арх. Ф. Боффо, А.І.Мельников, К. Пот'є, Уоптон та Ю. Морозов). Сходи побудовано на місці протоптаної стежини з міста до пристані.
Вартість будівництва склала 800 тис. карбованців, а саме архітектурне творіння стало чудовим подарунком на день народження дружині графа, Єлизаветі Ксавер'ївні, яка на той час була першою красунею міста.
До революції сходи називалися Рішельєвськими, а у радянські часи були перейменовані у пам'ять про повстання 1905р. на панцернику "Потьомкін".

2 вересня 2002 р. був відкритий пам'ятник "Дружині моряка", що зображує жінку з дитиною на руках. Вони дивляться в морську даль, очікуючи корабель.Cкульптор О.П. Токарєв та архітектор В.Л. Глазирін.

Історія міста, дуже багато інформації та фото

Одеса

2011-07-18T04:38:00.000-07:00

Одеса- найбільший морський порт в Україні на березі Чорного моря з населенням більше 1 млн. чоловік.

З другої пол. 15ст. територія переходить до Оттоманської імперії та отримала назву Хаджибей(Аджибей). У 1764 р. поряд з поселенням Хаджибей турки будують фортецю Ені-Дунья(Нове Світло). Під час другої російський-турецької війни 14 вересня 1789 р. під натиском загону генерал-майора Йосипа де Рібаса фортеця була взята.

Історія міста, дуже багато інформації та фото

Далі буде Приморський бульвар, Ланжеронівський спуск, вул. Ланжеронівська, Театральна площа

Вилково як "Українська Венеція"

2011-07-18T04:29:00.000-07:00

Вилкове містечко в Одеській області, яке розташоване в самому гирлі Дунаю, в місці, де Дунай, протікає більше двох з половиною тисяч км., впадає в Чорне море. Відоме Вилкове як "Українська Венеція" тут замість вулиць вириті канали, і жителі міста пересуваються виключно на човнах.

У самому центрі містечка стоїть Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Храм старообрядів.

Тут розташований Дунайський біосферний заповідник. Рішенням ЮНЕСКО від 2 лютого 1999 року створений єдиний міжнародний білатеральний Румунсько-Український біосферний заповідник. На румунській стороні дельти Дунаю також створений заповідник, внесений в 1991 році в Список Усесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

ще фото та звіт

Білгород - Дністровський, церкви

2011-07-12T04:55:00.001-07:00

В продовження теми про Аккерманську фортецю, хочу показати це дуже цікаві пам*ятки Білгород – Дністровського.

Вірменська церква

Грецька церков Іоанна Предтечі 15 ст.

Цілюще чудотворне джерело

Свято - Вознесенксий собор

Білгород-Дністровський, доповнення

Аккерманська фортеця

2011-07-12T04:20:00.000-07:00

Білгород-Дністровська фортеця (Аккерманська фортеця). Історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV ст. Побудована на місці античного міста Тіра (Тіра заснована в VI ст. до н.е. і була спочатку порівняно невеликим поселенням землеробів.).

З трьох боків оточена ровом шириною до14 метрів і глибиною більше 20 метрів, з півночі омивається водами Дністровського лиману. Загальна довжина стін понад 2 км. Висота стін і башт до 15 метрів, товщина до 5 метрів. З 34 башт, збереглося тільки 26, збереглася і цитадель.

Дивитись фото і звіт далі ;)

Cело Колодяжне маєток Лесі Українки

2011-07-11T05:13:00.000-07:00

Cело Колодяжне відоме перш за все літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Музей було засновано в 1949р. на території садиби, де Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.

У травні 1882 р. сім'я Косачів переїжджає з Луцька в с. Колодяжне. Родина мешкала у будинку, який називали між собою великим. Тут народилися молодші сестри та брати Лесі. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували будиночок для Лесі

подивитись кімнати

В 1896 р. розпочали спорудження "сірого" будинку (батьківський), вікна й віконниці якого були пофарбовані в сірий колір, від чого й пішла його назва.

подивитись кімнати

Експозиція музею складається з таких розділів:

Волинськими стежками Лесі Українки;
Колодяжне - колиска Лесиного таланту;
Крізь все житія - до "Лісової пісні";
Історія музею. Трагедія родини Косачів.

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері - Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочою кабінету і сільської хати.

Музей працює з 9:00 до 17:00.
Вихідні - понеділок, вівторок.

:
Колодяжне
:
Волинь
:

Село Бочечки

2011-06-29T05:16:00.000-07:00

Село Бочечки Конотопського району, Сумської області розташоване за 15 км від районного центру.

У 1745 р. власниками Бочечок та багатьох інших земель Слобожанщини стають князі Львови.
Нові власники заклали на околиці села розкішний парк, а в1783 р. посеред парку з'явився невеликий, але досить розкішний палац у стилі високого класицизму. Проект палацу привезла із закордону молода князівна Львова, яка дуже любила мандрувати. Автор проекту не відомий. Палац будували кріпаки під керівництвом майстрів із Путивля. Споруду було зведено досить швидко - за одне літо.

Також поблизу села в 1823 р. впав метеорит-хондрит вагою 614 г.

***********
Про село Бочечки тут

***********

Село Підполоззя

2011-06-15T08:30:00.000-07:00

Село Підполоззя (угор. Vezerszallas)Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 365 м н.р.м. біля підніжжя гори Високий Камінь.

Частину села під назвою Полище у 1870-х рр. почали заселяти німці (шваби). У 1880 р. тут було вже 43 поселенці, які працювали на лісорозробках у володіннях графа Шенборна.

Шваби були чудовими теслями, про що свідчить каркасна каплиця св. Марії-Магдалини 1880-х рр., побудована за рахунок власників пилорами Ройзмана та Вука.

Маленька споруда каплиці унікальна, оскільки є єдиною збереженою малою сакральною формою будівництва місцевих німців.

***********
Про Село Підполоззя тут

***********

Хуст. Чеський квартал

2011-06-15T07:25:00.000-07:00

Як і обіцяв, доповнюю тему про Чеський квартал свіженькими світлинами ;)

***********
Чеський квартал та забудова міста 1920-1930-х рр. тут

***********

По дорозі в Фастів

2011-06-06T05:27:00.000-07:00

Миколаїв

2011-06-01T12:49:00.000-07:00

Миколаїв - місто в Україні, обласний центр Миколаївської області розташований на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул.
Історія цієї місцевості пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста - Вітовці. Назва походить від імені литовського князя Вітовта. Ці землі були заселені ще за залізної доби. Тут знаходились стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани, в 4 ст. до н.е. тут оселяються греки, поселення 200-400-і рр. н.е. підтверджують перебування давніх слов'ян - антів. Збереглися свідчення, що на початку 2-го тис. н.е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233-36 рр. З 13 ст. сучасна Миколаївщина майже повністю являла собою Дике Поле.

Миколаїв - був одним з двох міст у світі, де будувалися важкі авіанесучі кораблі. Будувалося місто за проектом російського архітектора Івана Старова та під керівництвом Михайла Фалеєва - з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. В 1794р. сюди з Херсону було переведено Адміралтейство. Наприкінці 19ст. Миколаївський порт посідав третє місце після Петербургу і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами та перше місце в Російській імперії за експортом зерна.

Огляд міста варто розпочати з вул. Садової. Саме тут знаходиться Кафедральний Собор Касперівської(Кашперівської) Божої Матері(вул. Садова, №12).

Вулиця Садова веде до чудової будівлі в стилі класицизму - казарми Чорноморського флоту (вул. Адміральська, №3/2, Перша Слобідська, №2). Поряд починається верф. Рухаючись вулицею Адміральською варто не оминути своєю увагою Музей кораблебудування та флоту( вул. Адміральська, №4).

Дуже багато про Миколаїв

Фастівщина на вихідні

2011-05-31T01:49:00.000-07:00

Як справжні кияни на день міста ми вирішили втекти з міста. Маршрут напросився сам собою, так как ми давно хотіли поїхати в Томашівку та Ковалівку. Тому спланував маршрут по Фастівщині. Так вийшло що Фастів залишався в центрі, а ми по кругу дивились красоти. Наступні вихідні вирішили вже подивитись сам Фастів та деякі унікальні речі яки пропустили, але це поки що секрет. Так от маршрут вийшов таким Томашивка – Веприк – Скригалівка – Півні – Кожанка – Ковалівка – Пилипівка. Дороги нормальні, пробіг всього 300 км. з дорогою додому. Тому ми його подолали без набряку відпочиваючи по дорозі і милуючись красотами Київщини. Дуже гарний маршрут для тих хто починає, або хоче просто недалеко прогулятись без особливих затрат. Всього 300 км та 260 грн. и ви провели гарні вихідний.

Томашівка. В селі знаходиться палац Хоєцькіх який зараз використовують монахи чоловічого монастиря. Територія монастиря доглянута, чиста та красива. Не полінуйтесь і на вихідні поїдьте погуляти, дітям сподобається такий собі міні зоопарк з різними птахами та страуси на ферма.

Веприк. В селі знаходиться церква св. Параскеви, 1990-ті роки, але вона стоїть на старому фундаменті старої церкви яка була побудована в 1856 р. Колись тут проводив богослужіння Кирило Стеценко. На подвір'ї церкви знаходиться пам'ятник композитору. Меморіальний музей-садиба Кирила Стеценка

Скригалівка. В селі знаходиться дерев’яна Покровська церква, кін. ХІХ ст.

Маленький перекусик по дорозі

Півні. В селі знаходиться дерев’яна Церква Іоанна Златоуста, сер. ХІХ ст. Цікава церква, але їй ніхто судячи за все не опікується, стоїть навіть не покрашена, хоча це додає якось таємничого вигляду.

Кожанка. В селі знаходиться дерев’яна Покровська церква, 1758 року. Доволі цікава церква, мені особисто вона дуже сподобалась. Нажаль не дивлячись на те що їй опікується доволі добродушний батюшка, церква зазнає «травм». Один бік церкви провалюється і тому як що подивитись ззаду то таке враження що її криво зробили, цього року збираються її підняти та укріпити фундамент. І це не єдина катастрофічна проблема, ще почав гнити зруб з дубу який в основі церкви, це вже зробили горе реставратори яки замурували кладкою доступ повітря к підвальнім основам церкви, як результат почало гніти дерево.
На всі запити спасти пам’ятку архітектури, віть повідь одна робите своїми силами, або є таки закиди що давайте дамо гроші на будівництво нової цегляної. Напевно відмити гроші на цегляній краще чим реставрувати унікальні пам’ятки історії.

Ковалівка. Хто ще не знає про найкраще село в Київський області, а може і в Україні. Ковалівка є центром діяльності агрофірми «Світанок». Голова агрофірми «Світанок» — народний депутат України трьох скликань Тетяна Засуха, дружина Анатолія Засухи, губернатора Київщини (1996—2005 рр.).
Село варто уваги, це як великий парк в якому можна гарно провести вихідні. Доволі розвинута інфраструктура є школа-гімназія, салон краси «Наталі», ресторан «Земля мрії», піцерія Dream Lеnd з літнім майданчиком, готель «Либідь», дитяче кафе, сільський клуб. В центрі села у 1996 році збудовано православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
Саме село за переказами заснував коваль Мина Назаренко у 1501р.

Пилипівка. В селі знаходиться Михайлівська церква яка була зведена у 1836 році на кошти графині Олександри Браницької засновниці білоцерківського парку „Олександрія”.

Багато цікавого про Київщину

Краса Подністров'я

2011-05-30T05:08:00.000-07:00

Нарешті руки дійшли зробити анонсік мандрівки яку я здійснив 23-24 квітня по Подністров'ю, печерним монастирям та каньону Дністра.
Ось таки вийшов маршрут Браїлів - Немія - Могилів-Подільський - Лядів - Муровані-Курилівці - Струга - Отроків - Маньківці - К-П - Китайгород - Субіч - Бакота - Голозубинці - Маліївці.
Дуже красиві місця, але є одна велика проблема, це відсутність доріг. Після того як я там побував, подумав що більше мабуть не приїду сюди. Хоча в таку красу хочеться і хочеться повертатись.

Браїлів
Відомий жіночим Свято-Троїцьким монастирем

Немія
церква в ім*я святої Параскеви Сербської

Могилів-Подільський
проїздом, тому тільки побачив Георгієвську церкву

Лядів
Лядівський монастир - один із найстаріших печерних монастирів Подністров’я, який розташований на мальовничих схилах Дністра. За легендою монастир заснований у 1013 р. преподобним Антонієм Печерським. Головними святинями монастиря є келії, печери та кіметерії. Комплекс монастиря має також три печерні церкви: Усікновення глави святого Іоана Предтечі, преподобного Антонія Печерського та Параскеви П’ятниці. Монастир знаходиться майже на 100-метровій висоті Дністровських схилів.

Муровані-Курилівці
на руїнах замку у 1805 р. була побудована садиба Комарів-Чихачевих. Ансамбль садиби, що порівняно непогано зберігся до теперішнього часу, складається з палацу, стайні, флігелів, фортечних стін, казематів, ескарпу та парку з мостом-шлюзом.

Струга

Отроків
садиба Ігнація-Сцибора Мархоцького початку 19 ст.( зберіглися вежа-донжон, брама, грот в парку, триумфальна арка

Маньківці
це колишнє містечко, де збереглося багато будівель ХІХ ст. Але особливу увагу привертає храм ХVІІІ ст., який був прибудований до оборонної башти місцевого замку. Селище знаходиться в долині на берегах річки Ушиці, що створює неповторні краєвиди.

Каменець - Подільський
Цього разу тільки як пунк ночівлі. Ну і по темі покажу світлину каньону.

Китайгород
старовинне місто, яке відоме з ХІV ст. Його в перекладі з тюрської означає «фортеця, укріплення». До нашого часу тут зберергиля костел Діви Марії 1772-1775 рр. та залишки садиби. Крім того звідси відкривається мальовничі краєвиди річки Студениці.

Субіч
знаходиться на крутих берегах Дністра, де ще в давні часи виникають перші печерні монастирі. В цьому селі є три печерні комплекси монастиря відомого з ХVІ ст.

Бакота
це колишня столиця Пониззя, відома ще з ХІІ ст. Саме село із залишками кам'яного палацового комплекса XIV-XV ст. похованe під водами Дністровського водосховища. В підніжжі великої гори зберігся лише печерний монастир ХІV – ХV ст. в честь святого Михайла. Багато різних печер, написів і розписів давніх часів принесли славу монастирю і цій місцевості. Надзвичайно красиві краєвиди відкриваються з 120-метрової висоти гори Бакоти.

Голозубинці
цікаве своїм палацом ХІХ ст. та величезним парком з віковічними 200-літніми деревами. Садиба збереглася завдяки лікарні, яка до нинішнього часу розташована в цій та інших будівлях.

Маліївці
славиться своїм палацово-парковим комплексом графів Орловських , які побудували ці споруди 1788 р. Крім величного палацу тут знаходиться величезний парк, площою в 17 га зі скелями та водоспадами. Тут збереглися печери ХV – ХVІ ст., господарські будівлі, водонапірна башта, яка нагадує замкову башту.

В майбутньому будут докладніші описи.

Село Щербовець

2011-05-26T01:48:00.000-07:00

Село Щербовець Воловецького району, Закарпатськії області засноване в 1612 р. селянами-галичанами.
У середині 17 ст. в селі було 19 хат та дерев'яна церква, яку розграбували татари в 1691 р.
Відомо, що в Щербовці, за всю його історію, було кілька дерев'яних церков і знаходились вони на різних кутках села, але всіх іх спіткало одне лихо - були знищені вогнем.

Сьогодні в селі зберігся мурований храм св. Духа збудований в 1882 р., на місці дерев'яної церкви. Храм зведено на ділянці землі, подарованій сім'єю Тидірів, за що їх було поховано поруч.

Ще про Щербовець дивитись тут

Село Подобовець

2011-05-26T01:30:00.000-07:00

Село Подобовець (угор. Padoc) Міжгірського району, Закарпатськії області, розташоване на висоті 672 м н.р.м. за 12 км від залізничної станції Воловець . Колишня назва - Подобовець-Середина.

Окрасою села є старий дерев'яний храм св. Миколая Чудотворця, 1785 р., який відноситься до барокового типу дерев`яних церков Закарпаття. Дах храму вкрито бляхою.
Місцеві старожили розповідають, що церква була побудована у 17 ст. на протилежному краю долини, а в 1785 р. перенесена на теперішнє місце.

Подобовець знаходиться біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м), Стой (1678 м), Гимба (1497 м), Жид Магура (1517 м) та хребта Боржави, тому в першу чергу відомий своїми гірськолижними трасами. Траса довжиною 1300 м із перепадами висот 320 м має головний спуск і два рукави - правий і лівий, які сходяться внизу в останній третині схилу.

Ще про Подобовець дивитись тут

Село Пашковець

2011-05-26T01:25:00.000-07:00

Село Пашковець (Пашківці, Пашкоч) Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 465 м.н.р.м. на березі річечки Жденевка.

Єдиною пам'яткою села є невелика дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1932 р.

Будували церкву протягом двох років три майстри під керівництвом Василя Улинця з Нижніх Воріт, а місцеві жителі доставляли на підводах з лісу матеріали. 12 вересня 1932 р. відбулося урочисте освячення храму.

Ще про Пашковець дивитись тут

Село Ізки

2011-05-26T01:22:00.000-07:00

Село Ізки (угор. Iszka) Міжгірського району, Закарпатської області розташоване в долині річки Репинки, між горами Руський Верх, Боржавською полониною та полонинськими верхами Мідяницькою Ялиною, Голицею та Жидом Магурою.

В середині 18 ст. в Ізках діяли три дерев'яні церкви Благовіщенню Пресвятої Діви Марії, св. Параскевії та св. Миколи Чудотворця, але до наших днів збереглася лише остання.
Дослідники припускають, що Миколаївська церква була збудована на початку 18 ст., в 1751 р. відремонтована, а в 1798 р. перебудована.

З 2006 р. в Ізках будуються нові підйомники на гору Магура : двокрісельний довжиною 1200 м та бугельний - 950 м. Тут також працює турбаза "Ізки" .

Ще про Ізки дивитись тут

Гуйва. Ставка "Хегевальд" рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера

2011-05-18T06:06:00.000-07:00

Селище Гуйва Житомирського району, Житомирської області мало кому відоме, але саме тут було побудовано ставку "Хегевальд" (в перекладі з нім. Hegewald - "заповідний ліс", "заповідник") для рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, а також рейхсміністра доктора Ганса Ламмерса та міністра закордонних справ Йоахіма Ріббентропа.

Будівництво велося з 10 жовтня 1941р. по 1 липня 1942 р. радянськими військовополоненими під пильним наглядом есесівців. Після закінчення будівництва всіх полонених розстріляли. Поруч знаходився двоповерховий штаб військового керівництва, колишній Будинок культури, а нині школа.

На відміну від ставки Гітлера "Вервольф"(неподалік м.Вінниця), яка була повністю зруйновна, від ставки Гіммлера збереглися дві залізобетонні коробки, одна з яких розташована на території нинішньої військової частини, а друга - в селищі поруч з житловими будинками, "замаскована" господарськими будівлями.

своїй ставці Гіммлер провів кілька історично важливих зустрічей. Перша відбулася в серпні 1942 р. з керівником політичної розвідки Німеччини Вальтером Шелленбергом, у ході якої обговорювався план усунення Гітлера від влади, за яким Німеччина припиняла війну і укладала мир з країнами Заходу. Проте втілити план у життя не вдалося.

Друга зустріч відбулась влітку 1942 р. з вищими чинами поліції і командирів частин СС, де Гіммлер зачитав відомий план "Ост", який передбачав проведення етнічних чисток на території Східної Європи, і її німецької колонізації після перемоги над СРСР.

Про існування ставки "Хегевальд" та про таємну зустріч з Гіммлером світу стало відомо з мемуарів Шелленберга (книга "Лабіринт", Лондон 1956 р.). Проте радянське керівництво ще в роки війни знало про місце знаходження штаб-квартири Гіммлера , оскільки в грудні 1942 р. радянські розвідники взяли в полон імперського радника зв'язку та отримали секретні папери і топографічну карту зв'язку, де червоною лінією позначалися підземні комунікаційні кабелі ставок Гітлера, Герінга та Гіммлера . Проте, з невідомих причин, Москва цією інформацією не скористалася.

Ще багато цікавого про Гуйву дивитись тут

Невицьке, Невицький замок

2011-05-18T00:47:00.000-07:00

Невицьке (угор. Nevicke) - село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.
Історія села тісно пов'язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в 12-13 ст. на місці більш ранньої дерев'яної фортеці.

За народними переказами першу дерев'яну фортецю на цьому місці побудувала слов'янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом "невистка", тобто наречена або дівчина.

Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов'язані з утриманням фортеці.

Стратегічно форпост мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина р. Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.

Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 - 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея(брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця

За господарювання Другетів на місці дерев'яної фортеці розпочинається будівництво кам'яного замку, який до початку 15 ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів було перенесене до Ужгорода, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.

Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном.
Загальна площа замчища становить близько 1500 кв. м.

Ще багато цікавого про Невіцьке та замок дивитись тут

Леанка в Середньому

2011-05-12T01:02:00.000-07:00

Згадаю ще раз про Середнє. Вже писав про те що в Середньому не тільки замок тамплієрів, але і колись потужний він завод Леанка.
Клімат та вдале розташування стали благоприємними факторами для вирощення винограду в цій місцевості. Середнянські вина експортувались в різні країни Європи починаючи з 17 ст., а російський цар Петро I, спробувавши в 1711 р. місцевого вина, наказав купити частину виноградників.

В тому році ми на нього не потрапили, але вирішили цього року пив правити цей пробіл. Звісно як завжди ми запізнились до закриття, поки прогулялись по чеському кварталі в Хусті, поки доїхали вже було 17:30, завод працює до 17:00. Спіймали екскурсовода майже вже на виході, який вже закривав приміщення. Коротше кажучи я її вломив, щоб вони затримались і провели екскурсію з дегустацією. Дегустація з екскурсією коштувала 42 грн. з чоловіка (це як за святкові дні). Мені як водію теж впаяли дегустацію, бо за 18 грн. (це ціна за просто екскурсію в святкові дні) вона сказала працювати не буде, коротше скачала лишні бабки, але дивлячись на ситуацію, права звісно не качав)) Мені навіть наливали всі вина )))

ЮНЕСКО включило середнянські підвали до своїх списків, що свідчить про їх унікальність. На цьому вся унікальність і закінчується. Завод навіть не може продовжити ліцензії на продаж деяких сортів вина, продають тільки у себе в магазині наливом. Та і інші «пляшкові» віна ви зможете купити тільки в Середньому, його навіть не знайти в Закарпатті.
Доход на який розраховує завод як з’ясувалося це звісно екскурсії, дивно насправді, він завод який живе за рахунок туристів, а не вина.

Була гарна екскурсія і не менш смачна дегустація. Завжди коли їжджу по він заводам жалкую про те що всі п’ють а я ні (( В дегустації приймало участь 7 сортів вина «Спокусниця», «Гроно Закарпаття», «Іршавське», «Ізабела» два види, «Біле столове», «Столове» рожеве.
Як можна здогадатися що віно «Спокусниця» відноситься до елітних вин заводу.
Список він може бути різним, подають на дегустацію віна яки є, а не всім один і той самий набір. Наприклад колись подавали «Каберне», «Троянда», «Середнянський замок»

За межами вже заводу є магазин який знаходиться в адміністративному корпусі. Так як ми запізнилися, а потім ще побули на дегустації, звісно що продавщиця вже пішла додому. На телефоні дзвінки екскурсовода не відповідала, але ми не хотіли так здаватися, нам розповіли де вона живе, це було не далеко від заводу, ну ми і пішли. І знову треба було вмовляти, як що чесно то з великим напруженням вдалося все ж її умовити.
Як вже писав таки сорти як «Спокусниця» та «Каберне» просто в налитих півтора літрових пляшках без етикеток. Спокусниця 100 грн. літер, Каберне 50 грн. літер. Таки віна як «Іршавське», «Ізабела», «Столове» можна придбати у стекля них пляшках від 20 до 27 грн.

Ось таке вийшло знайомство з Леанкою підвали якого внесені до реєстру ЮНЕСКО, та завод який залишився на доісторичному рівні і нічого не роблять для того щоб хоча б туристи змогли залишати як можна більше грошів, як що не в змозі робити віно.

Ще про Середнє і він завод Леанку дивитись тут

Іза, столиця лозоплетіння

2011-05-11T00:53:00.000-07:00

Іза (угор. Iza) село в Хустському р-ні, Закарпатської області за 5 км від районного центру м. Хуст. Назва населеного пункту пов'язана з ім'ям першого поселенця Ізая.

Ізу вважають столицею лозоплетіння на Закарпатті. Зародився цей промисел в кінці 19 ст. Проїжджаючи центральною вулицею села майже біля кожної хати можна побачити справжні витвори мистецтва із лози:столи, стільці, крісла-гойдалки, етажерки, тумбочки, вази, шкатулки, кошики, обплетені бутлі, різні сувеніри, тощо . Не дивлячись на, скажемо відверто, недешеве мистецтво торгівля тут завжди йде жваво, особливо влітку.

Ще про Іза дивитись тут

Райгородок. вілла Мазаракі

2011-04-27T02:39:00.000-07:00

Райгородок - село Бердичівського району, Житомирської області розташоване на Придніпровській височині..
Райгородок відомий також як колишнє єврейське містечко.
В центрі села знаходиться старий парк, в якому збереглась вілла побудована Мечиславом Людвіком Мазаракі гербу Невлін

Марія Мазаракі(1880-1966), остання власниця садиби, розповіла, що всередині будинок був оздоблений деревом різних відтінків, паркет та настінні розписи виконали варшавські майстри, їдальню прикрашали рідкісні зразки старої порцеляни та меблі в "ґданському" стилі. Два салони в будинку також мали розкішне наповнення - перший мав меблі, вкриті темно-зеленим шовком, одну шафу оздоблену перлами, а іншу - бронзою, а другий прикрашали меблі, вкриті сіро-блакитним шовком із золотими візерунками. У господарів вілли була також велика колекція картин, різноманітні вази, статуї тощо.

***********
Дивитись про Райгородок тут

***********

Краснопіль

2011-04-22T00:31:00.001-07:00

Краснопіль - невелике село в Чуднівському р-ні Житомирської області розташоване за 30 км від районного центру.

За переказами, Ґіжицький побудував костел, щоб вилікувати свою паралізовану дружину. Йому нібито наснилося кілька разів, що його дружина одужала після того як він помістив в новозбудованому храмі чудотворний образ. Розповідають, що чудо дійсно сталося і дружина Бартоломея Ґіжицького одужала, а копію чудотворного образу Матері Божої Ченстоховської храму подарував місцевий шляхтич.

***********
Дивитись про Краснопіль тут

***********

замок Сент-Міклош (Перені)

2011-04-21T00:59:00.001-07:00

Чинадійово(угор. Beregszentmiklos) - селище міського типу в Мукачівському р-ні Закарпатської області розташоване в долині р. Латориця.
В 1450 р. Перені розпочинають тут будівництво фортеці для захисту перевалу "Руські ворота". Завершував будівництво вже граф Михайло Телегді , який купив Чинадійовську домінію в 1574 р. за 22 000 форинтів. В середині 17 ст. власниками замку стала родина Лоньої.

З 1728 р. і майже на два соліття домінія, а разом з нею і село Сент-Міклош переходить у володіння до графа Шенборна.
В 19 ст. Чинадійово стає одним з найбільших поселень краю.

Чинадійовський замок є місцем, де знаходять своє кохання. Так художник Йосиф Бартош познайомився тут зі своєю дружиною Тетяною, а в 17 ст. в стінах замку спалахнуло велике кохання між княжною Ілоною Зріні та лідером визвольного руху угорців проти австрійського панування графом Імре Текелі.

Ще багато цікавої інформації та багато фото

Олександрівка

2011-04-21T00:46:00.000-07:00

Храм св. Параскеви походить з 15 ст. (нижні бруси зрубів), а основна споруда збудована в 1753 р.

Ще фото та інформація як потрапити

Олександрівка на сайті ДХУ

Крайниково

2011-04-21T00:45:00.000-07:00

В Крайниково знаходиться одна з чотирьох видатних дерев'яних церков району (Сокирниця, Данилово, Крайниково, Олександрівка).
Михайлівська церква, 1668 р. є унікальним зразком архітектури марамороської дерев'яної готики 17-18 ст.

Ще фото та інформація про церкву

Крайниково на сайті ДХУ

Данилово

2011-04-21T00:43:00.000-07:00

Село Данилово Хустського р-ну, Закарпатської область.
На південній околиці села знайдено сліди давньоруського городища 11 - 13ст.
Перша письмова згадка про село сягає 1390 р.
В центрі Данилово на пагорбі стоїть струнка дерев'яна двозрубна Миколаївська церква, 1779 р.

Ще фото та інформація про церкву

Данилово на сайті ДХУ

руїни замку Канко

2011-04-20T09:04:00.000-07:00

Угочанський замок отримав назву "Канко". В письмових джерелах назва вперше згадується у 1573р. і за одніє з версій означає з угор. "кам'яна брила", а за іншою назва походить від одягу монахів "канко" - плащ з овечої вовни. А за давніми переказами в часи міжусобиць, коли помер останній представник роду Арпад, замком володів розбійник Канко і саме від його імені замок отримав свою назву.

Одна з народних легенд розповідає дещо іншу версію вигнання монахів із замку. У барона Перені була прекрасна донька, яку монахи заточили у монастирське підземелля, де та збожеволіла, а згодом після звільнення померла. Убитий горем батько наказав зруйнувати монастирський храм разом із замком та монахами.

Одна з найстаріших пам'яток палацової архітектури Підкарпатської Русі - палац Перені (вул. Копаницька, №10)

Вознесенський римо-католицький костел (вул. Миру, №2)
Перша згадка про храм сягає 1516 р. Костел було зведено в готичному стилі, але в 1556 р. будівлю зруйнували.

Цікаво ;) Ще багато цікавої інформації та фото

Бене. Закарпаття

2011-04-20T09:03:00.001-07:00

Село Бене Берегівського р-ну, Закарпатської області розташоване на березі р. Боржава.
Назва села в радянські часи - Добросілля.
У 15 ст. в селі було споруджено храм у романському стилі.
У 1999 р. завдяки матеріальній та фаховій допомозі Угорщини в храмі проводиться реставрація. Даху повернуто оригінальну середньовічну форму та гонтове покриття, а над вежею зводять готичний шпиль. Сьогодні це парафіяльний костьол Серця Ісуса.

ще фото та опис

Квасово. залишки замку

2011-04-20T08:51:00.000-07:00

В Квасово збереглися руїни замку, перші згадки про який сягають 12-13 ст.
Це був типовий лицарський середньовічний замок побудований в романському стилі на 15м-ій скелі. За своєю формою він нагадував неправильний трикутник, мав вежу діаметром 12м, був оточений 6м-им муром та ровом, який заповнювався водою з річки. Замок виконував оборону функцію на сухопутному "соляному шляху" і контролював вихід із Боржавської долини.

В 1390 р. угорський король Жигмонд (Сигізмунд І) Люксембург (р.п. 1387 - 1437) дарує замок Яношу Надьмігайї. Після його смерті замок відійшов до сім'ї Баторі, а через століття до родини Екчі.

В 40-х рр. 16ст. Єлизавета Екчі продає замок Павлу Мотузнаї, який поставив собі за право грабувати місцевих селян та феодалів, а також нападав на каравани, що йшли з Марамороша до Угорщини. У зв'язку з численними скаргами дворян Бережського комітату, угорський сейм у м. Пожоні у 1564 р. постановив зруйнувати замок та конфіскувати майно власника на користь держави. www.travelua.com.ua

Ще цікавої інформації та фото

Сироварня

2011-04-20T08:45:00.000-07:00

Нижнє Селище (угор. Alsoszeliscse) - село в Хустському р-ні, Закарпатської області розташоване на берегах р. Хустець на відстані 15 км від районного центру м. Хуст.
Зараз Нижнє Селище славиться тим, що тут виготовляють справжній швейцарський сир. А діє це незвичне для України виробництво завдяки вчителю математики Петру Пригарі, який з групою односельців вирішив побудувати в селі сироварню. Досвід та кредит надала Європа.

Виготовляють три види сиру: "Селиський", "Хуст" та "Нарцис Карпат". Найпопулярніший - "Селиський".

На останок, хочу сказати кілька слів про дерев'яну церкву Св. Матері Параскеви 17 ст. Цей зразок марамороської готики, був справжньою окрасою села, але в 1936 р. церкву перевезено до чеського міста Blansko, де вона знаходиться в ідеальному стані й понині.

Ще цікавої інформації та фото

Новий Милятин

2011-04-20T05:29:00.000-07:00

Новий Милятин - село Буського району Львівської області розташоване поряд з трасою Львів-Київ, між Новим Яричевом і Буськом.
Новий Милятин було засновано у 1578 р. неподалік села Милятин, перша згадка, про який сягає 1431 р. Польський король Стефан Баторій (р.п.1575-1586) надає новоствореному населеному пункту магдебурзьке право та статус міста.

У 1657 р. містечко разом з навколишніми селами отримує у спадок львівський підкоморій (суддя, який займався питаннями розмежування володінь) П. Ожга.
Після приєднання Галичини до Австрійської імперії в 1772 р. Новий Милятин втрачає своє економічне та культурне значення і перетворюється на звичайне село.

У 1788 р. австрійський уряд ліквідував монастир, а будівлями почали опікуватися парафіяльні ксьондзи.

Поруч с костелом стоїть цегляна аустерія 18 ст. - це був своєрідний комплекс, що складався з корчми, стаєнь та кімнат для торгівців, які прибули на ярмарок.

При в'їзді в село стоїть одна з двох каплиць, встановлених за наказом Яна ІІІ Собєського, на честь спільної перемоги козаків на чолі з П. Сагайдачним та польського війська над турками під Хотином в 1621 р.

***********
Дивитись багато про Новий Милятин тут

***********

Мисливський замок-палац Шенборнів

2011-04-19T04:29:00.000-07:00

Поблизу c. Чинадійово на території розкішного парку санаторію "Карпати" знаходиться колишній мисливський замок Шенборнів.

У родини Шенборнів стало доброю традицією щоосені навідуватися у Сент-Міклош (назва Чинадійово почала використовуватися з 1944 р.) і влаштовувати полювання. Саме для цього в 1890-1895 рр. в урочищі Берегвар на місці дерев'яного мисливського будиночку Ервіном-Фрідріхом фон Шенборном-Бухгеймом (1842-1903) було побудовано замок-палац, куди він та його спадкоємець Фрідріх-Карл фон Шенборн-Бухгейм (1869-1932)запрошували іменитих гостей з Будапешта та Відня.

В проект замку архітектора З. Грессерсона було закладено особливу символіку. Для прикладу, в Європі, а особливо у Німеччині, зустрічаються замки, в яких кількість веж відповідає кількості днів у році, а в проекті замку Шенборнів за основу був взятий астрономічний рік: кількість вікон - 365 - відповідає кількості днів у році, 52 кімнати - кількості тижнів, 12 входів - кількості місяців.

Всі бажаючі можуть відвідати невеличкий сувенірний базарчик.

На озері плавали лебеді , а графські гості катались на човнах.

В архітектурному плані будівля залізничної станції повністю повторює романтичний стиль палацу. Графи Шенборни в кін. 19 ст. потурбувалися про зручне транспортне сполучення на території своїх володінь.

***********
Дивитись багато про Мисливський замок-палац Шенборнів тут

***********

Свалява

2011-04-18T11:09:00.001-07:00

Свалява (угор. Szolyva) - районний центр в Закарпатській області розташований у мальовничій долині р. Латориця біля підніжжя г.Стій.
В 13 ст. Свалява належала феодалу Бет-Бетке та входила до угорської держави, потім ненадовго перейшла до Галицько-Волинського князівства і в тому ж 13 ст. знову повернулась до угорських королів, які надавали поселення у володіння угорській знаті. Свалява була складовою частиною володінь магістра Аладара, роду Перені, а в 16 ст. стала власністю трансільванських князів.

Дуже багато цікавої інформації та фото

Мужієво, Закарпатська обл.

2011-04-18T10:58:00.000-07:00

Мужієво (угор. Nagymuzsaly) село в Берегівському р-ні, Закарпатської області розташоване неподалік районного центру м. Берегово. Колишня назва - Мужай.
Про солідний вік села свідчать залишки домініканського костелу Іоанна Хрестителя, 1117 р. (ймовірно перебудований в 14-16 ст.), які можна побачити відразу при в'їзді в Мужієво.

Є в селі ще один костел 14-15 ст. з дерев'яною дзвіницею 18-19 ст.

Ще фото та опис

Берегово

2011-04-18T10:55:00.000-07:00

Місто Берегово (Берегове, угор. Beregszasz) - районний центр Закарпатської області , розташований на берегах р. Вірке, що з'єднує р. Боржава з р. Латориця, відомий своїми традиціями виноградарства та виноробства.
Це єдине місто Закарпаття, де переважна більшість населення угорці, поряд з якими проживають представники ще більше ніж 40 національностей. Мови спілкування: угорська, українська, російська.

1100 р. в місті було побудовано готичний костел, що є однією з найстаріших будівель Закарпаття (пл. Ф. Ракоці II).

Перед головним порталом храму стоїть бронзовий бюст короля Іштвана І Святого(р.п. 1000 - 1038), засновника Угорського королівства.

В 17 ст. землі перейшли у володіння трансільванського князя Габора Бетлена, який побудував у місті свій палац на місці зруйнованого реформаторами католицького монастиря (вул. Г. Бетлена, №1).

В центрі міста на площі Л. Кошута розташована реформаторська церква, перша згадка про яку сягає 1247 р. Храм неодноразово перебудовувався та відновлювався. Башта-дзвіниця з годинником з'явилася в середині 19 ст.

Навпроти церкви знаходиться колишній палац комітатського суду(пл. Кошута, №6), побудований в 1908-1909 рр. в стилі необароко з елементами архітектури ренесансу(арх. Ф.Яблонський, І. Копасів, Я.Копасів).

З 1967 р. в місті діє спортивна база "Закарпаття" (пл. Корятовича, №1) . На її території діє готель, кафе та відкритий 50-ти метровий басейн з термальною мінеральною водою.

Спочатку база призначалась лише для спортсменів зі всього Союзу, а через деякий час геологи, зробивши лабораторні аналізи підземних джерел, заявили, що вода має цілющі властивості. Подібні за складом води знаходяться в Новій Зеландії, Ісландії, на Камчатці та Сахаліні.
Напередодні Олімпіади-80 в Берегово проводилися всесоюзні підготовки.

Поруч, на березі каналу Верке, розташоване колишнє казино комітату Берег побудоване в 1841 р. за ініціативи другого піджупана Томаша Етвеша (пл. Ференца II Ракоці, №1).

Повний опис Берегово, дуже багато фото

Ужгородський замок

2011-04-18T10:50:00.000-07:00

Вислобоки, Львівська обл.

2011-04-18T09:18:00.000-07:00

Село Вислобоки, Кам'янка-Бузький район, Львівської області.
Справжньою окрасою села є дерев'яна тризрубна одноверха церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії 1762 р. Церкву побудовано за сприяння власника села Казимира Правдича та за безпосередньою допомогою єпископа Лева Шептицького.

Поблизу села також знаходиться цвинтар часів І світової війни.

Багато цікавого про Вислобоки тут

Ріпнів, Львівська обл.

2011-04-18T09:13:00.000-07:00

Село Ріпнів Буського р-ну, Львівської області.
В центрі села розташована дерев'яна тризрубна, трикупольна церква Покрови Пресвятої Богородиці (16 ст.,1868) і двоярусна дзвіниця (1868р.). Комплекс цих двох споруд є яскравим прикладом галицької школи.

Багато цікавого про Ріпнів тут

Кути. Дві дерев'яні церкви, пам'ятки національного значення.

2011-04-18T09:02:00.000-07:00

Кути - село Буського р-ну, Львівської області розташоване за 3 км на північ від Олеського замку.
В Кутах збереглося дві дерев'яні церкви, які є пам'ятками національного значення.

На околиці села, біля цвинтаря знаходиться церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1750 р. Пам'ятка належить до галицької школи народної архітектури.

Неподалік від церкви, на цвинтарі можна побачити цікаву каплицю.

Михайлівська церква, 1697 р. та дзвіниця (18 ст.). Церква була дочірньою до храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Михайлівська церква побудована майстром Г. Сасовським. Триверха будівля храму має оригінальний ступінчастий пірамідальний дах, що нині зустрічається дуже рідко.

Багато цікавого про Кути тут

Львів. Храм Христа Спасителя Християн Віри Євангельської

2011-04-16T10:46:00.001-07:00

Храм Христа Спасителя Християн Віри Євангельської

Храм розташований на вулиці Пекарській, №59. До 1939 р. тут був монастир отців воскресенців або "змартвихвстанців" Римо-Католицької Церкви (польського ордену, заснованого в Парижі у 1836 р. та затвердженого папою Левом XIII).

Львів

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

2011-04-16T10:43:00.001-07:00

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького на вулиці Пекарській засновано в 1784 р.
Створення закладу має свою передісторію. У січні 1661р. король Ян Казимир перетворив Львівську єзуїтську колегію в Академію і присвоїв їй титул Університету у складі чотирьох факультетів: теології, права, філософії та медицини. Однак повноцінний медичний факультет аж до закриття Університету у 1773 р. так і не був утворений.

Ансамбль з трьох будівель (корпус гігієни, анатомії та фармакології), які утворюють букву П, розташований навколо відкритого двору .
До 1898 р. були збудовані та почали функціонувати нові навчальні корпуси та клінічні бази Університету.

У 1939 р. медичний факультет вийшов зі складу Львівського університету і реорганізований у Львівський державний медичний інститут з двома факультетами - лікувальним і фармацевтичним.
З приходом німецької окупації у Львові припинили діяльність всі вищі навчальні заклади, а у липні 1941 р., фашисти розстріляли 36 професорів львівських вишів (серед яких було 13 професорів медінституту).

про Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького тут

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

2011-04-16T10:43:00.000-07:00

Львів. Вірменська церква

2011-04-15T10:04:00.000-07:00

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам'ятка архітектури національного значення у Львові, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО; єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні; кафедральний собор Української єпархії Вірменської апостольської церкви.

Львів. Палац Сапегів

2011-04-15T10:03:00.001-07:00

Починаю серію описів про Львів. Маловідомі палаци та костьоли, яскраві місця яки оминають туристи. Ідея навіяна haidamac

Палац Сапегів розташований на вулиці Коперника, № 40А - родове гніздо стародавнього роду литовсько-руських князів Сапегів. За проектом архітектора А. Кугна в стилі французького бароко 18 ст. (19 ст. - необароко) для князя Адама Сапеги

==========
дивитись ще фото
==========

Русалка Дністровая

2011-04-15T10:01:00.001-07:00

Церква Святого Духа була побудована в 1729 р. Під час Другої Світової війни церкву було зруйновано, дивом збереглася лише вежа-дзвіниця. В кінці 18 ст. на ній було встановлено годинник, перевезений з Манявського Скиту.
З 1783 р. Святодухівська церква була передана греко-католицькій духовній семінарії, у якій навчалися творці "Русалки Дністрової" - М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький - засновники гуртка "Руська Трійця".

В 1957 р. відбулося урочисте відкриття музею "Русалки Дністрової". Експозиція розповідає про тяжке соціально-політичне та культурне становище українців Галичини у складі австрійської держави на початку 19 ст., зокрема про заборону української мови в навчальних закладах і державних установах.

==========
цікава історія, та читати Русалку Дністрову
==========

Львів. Палац Бєльських

2011-04-15T09:53:00.000-07:00

Палац Бєльських розташований на вул. Коперника, №42. Будинок є пам'яткою архітектури початку 20 ст. Щодо стилю будинку немає одностайної думки - його відносять і до неокласицизму і до академічного модерну.

Дата побудови будівлі невідома, але перебудовано її було в 1921-1923 рр. для магнатів Бєльських (арх. І. Багенський). В 1939-1941р. у власності графської родині залишилася половина будинку, а в другій половині розташувалася спілка письменників УРСР.

про Палац Бєльських тут

Львів. Палац Семенських - Левицьких

2011-04-15T09:51:00.000-07:00

Палац Семенських - Левицьких розташований на вулиці Пекарській, №19. Будівля є пам'яткою архітектури, яскравим зразком палацової пізньої еклектичної архітектури 19 ст.

про Палац Семенських - Левицьких тут

Четфалва

2011-04-15T06:21:00.000-07:00

Четфалва (угор.Csetfalva,за радянських часів - Четово) - мадярське село у Берегівському р-ні Закарпатської області розташоване на правому березі р. Тиса, неподалік від кордону з Угорщиною.
За легендою назва села походила від імені його засновника - поміщика Чета, який володів цим землями в період правління династії Арпадовичів.
В селі зберігся готичний реформатський храм 15 ст. та найвища в Закарпатті дерев'яна каркасна дзвіниця 17 ст., яка не має собі рівних серед дерев'яних споруд подібного роду на Україні.

Поруч зведено католицький храм Святого Духа (1998-2001 рр.) в модерністських формах, який почергово використовують римо-католицька і греко-католицька громади села.

Дивитись фото, та опис

Ужгородський замок.

2011-04-15T06:13:00.000-07:00

Ужгородський замок (вул. Капітульна, №33) - це головна визначна пам'ятка міста Ужгород, основна споруда якого відноситься до 14 ст.

Замок має форму неправильного чотирикутника з масивними бастіонами по кутах та оточений з трьох боків сухим каналом, а з північно-східного боку - обривом. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягає 2,5-3 м.
Спочатку через канал було кинуто підвісний міст, а з другої половини 18 ст. його замінили насипом.
При споруді замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, оскільки будівля є своєрідним продовженням схилу Замкової гори, на якій вона стоїть.

Палац має внутрішній тихий дворик, де знаходиться колодязь, видовбаний в скелі, воду якого захисники замку вживали під час тривалих облог.

У стінах замку є ціла мережа таємних ходів, що з'єднують одну частину фортеці з іншою. За переказами, існував і таємний підземний хід, який з'єднував Ужгородський замок з Невицьком замком, що знаходиться на відстані 10 км. А в архіві замку Верешвар (Ротенгурм) у Бугенланді навіть зберігаються документи та креслення, які містять детальні описи та схематичні плани Ужгородського замку, в тому числі таємних ходів і колодязів, але на сьогоднішній день всі ходи повністю завалені , тому дослідити їх практично неможливо.

У 1646 р. в Ужгородському замку за сприяння Анни Другет (Янни Якушич) та її брата, римо-католицького єпископа Юрія Якушича, 63 православні священики підписали Ужгородську унію , за якою було утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.

У 1709-1710 рр. Берчені з допомогою французьких військових інженерів та хорватського спеціаліста Стубіча провів останні перебудови замку, які надали йому сучасного вигляду.

Замкове подвір'я прикрашає скульптура хижого птаха турула зі шматком шаблі Ракоці у дзьобі.

Багато цікавого про Ужгородський замок та велика кількість світлин тут

Закарпатський краєзнавчий музей.

2011-04-14T11:04:00.000-07:00

З 1948 р. в Ужгородському замку діє Закарпатський краєзнавчий музей.

Тут зібрано багатий матеріал археологічних розкопок, які ведуться з другої половини 19 ст. Заснував музейну справу в цих краях та надав археологічним розкопкам науковий напрямок Тиводар Легоцький, юрист графа Шенборна.

Експозиція музею розміщена в 30 залах і налічує понад 110 тисяч експонатів, які в залежності від тематики, об'єднані в окремі відділи:
відділ народного мистецтва та етнографії

відділ духовної культури й історії релігії

відділ природи

відділ історії міста і замку

Ще цікава інформація про Закарпатський краєзнавчий музей

Ужгород. вул. Капітульна.

2011-04-14T10:45:00.000-07:00

Раніше вулиця називалась Замковою.
Ужгородський замок (вул. Капітульна, № 33) - це головна визначна пам'ятка міста. Замок розташований в центрі міста на Замковій горі.
Крокуючи далі вулицею Капітульною потрапляємо до величного Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору(вул. Капітульна, №11), закладка якого відбулася ще в 1640 р.

Ужгородський замок (вул. Капітульна, № 33)

Зовсім поряд під стінами величного замку знаходиться парк Підзамковий та один з перших в Україні Закарпатський музей архітектури та побуту (вул. Капітульна, № 33а)

Крокуючи далі вулицею Капітульною потрапляємо до величного Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору(вул. Капітульна, №11), закладка якого відбулася ще в 1640 р.

Багато цікавого про вул. Капітульну та світлин тут

Ужгород. Вулиці міста.

2011-04-14T10:37:00.000-07:00

Площа Жупанатська, Кальварія

На площі Жупанатська варто відвідати скверик, де серед альпійської флори сидять відомі закарпатські художники Ерделі і Бокшай (1993). Поряд знаходиться двоповерховий будинок в стилі ампір - колишній будинок Ужанської жупи (1809 р.), де сьогодні розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая (Жупанатська пл. №3).

Докладніше читати і дивитись про пл. Жупанатськую, Кальварію тут

пл. Корятовича, вул. Цегольнянська

Одна з найдавніших площ міста , де щорічно збиралися ярмарки. Перша її назва - Галькова. Зараз площа наповнена численними магазинами, має ринок, автобусну станцію та залізничний вокзал.
На розі вулиць Духновича, Корзо та пл. Корятовича знаходиться колишній будинок легіонерів або цукерня Пурми (вул.Духновича, №2), а навпроти аптека (вул. Духновича, №1/пл. Корятовича, №8).

Колишня чоловіча гімназія ім. Другетів в стилі італійського ренесансу, 1893-1895 рр., а нині хімічний факультет УжНУ (вул. Фединця, №53).

Докладніше читати і дивитись про пл. Корятовича, вул. Цегольнянську тут

Корзо, вул. Волошина, вул. Ольбрахта

Це і є історичний центр міста - центральна і найбагатолюдніша вулиця Корзо (у перекладі з італійської мови "corso" означає "вулиця, де прогулюються") , де взагалі немає зелені.

вул. Волошина

Римо-католицький храм Св. Георгія (Юрія) 1762-1766 рр. з розписами Яноша Лукача(1763) та необарочним вівтарем з картинами Л.Й.Краккера(1895) (вул. Волошина,№9).

Докладніше читати і дивитись про Корзо, вул. Волошина, вул. Ольбрахта тут

Православна набережна, Площа Шандора Петефі та пл. Кирила та Мефодія

Покровська церква (Православна набережна, №23)була зведена в 1930 р. за проектом російського священника-архітектора Б. Коломацького (1896-1980) на кошти російських емігрантів та княгині Анастасії. Це зменшена копія церкви в підмосковній Коломні.

Площа Шандора Петефі

Сквер та пам'ятник Шандору Петефі (ск. Б. Ференці). Поруч будівля колишнього готелю "Чорный орел" (пл. Петефи, 20) Нині тут діє дитяча музична школа.

пл. Кирила та Мефодія
Храм Христа Спасителя

Докладніше читати і дивитись про Православну набережну, Пл. Шандора Петефі та пл. Кирила та Мефодія тут

вул. Довженко, вул. Ференца Ракоці II, Народна площа

Варто прогулятись вул. Довженко, де збереглись будинки чехословацького періоду, що є зразками високого рівня архітектурної майстерності.

Докладніше читати і дивитись про вул. Довженко, вул. Ференца Ракоці II, Народну площу тут

Театральна площа (площа Євгенія Фенцика), Пішохідний міст та Набережна Незалежності

Готель "Корона",збудований в 1908 р. Сьогодні на будівлі слова "KORONА" вже немає, оскільки в його приміщеннях розташована Ужгородська філія МАУП ім. А. Волошина (пл. Фенцика,№ 5).

Будівля колишньої синагоги (1904 р.) споруджена у псевдомавританському стилі на кошти общини ортодоксальних євреїв-ашкеназів за проектом Д. Паппа та С. Ференца (пл. Фенцика, №10).

Пішохідний міст

Докладніше читати і дивитись про Театральну площу (площа Євгенія Фенцика), Пішохідний міст та Набережну Незалежності тут

Колодне

2011-04-14T06:52:00.000-07:00

Село Колодне, Тячівського р-ну, Закарпатської області засноване в 1450 р.
В селі знаходиться одна з найдавніших дерев'яних церков в Європі та Закарпатті - Миколаївська церква 1470 р. з дзвіницею 18 ст.

Дивитись ще про Колодне тут

Вільховиця

2011-04-14T06:51:00.000-07:00

Село Вільховиця Мукачівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване за 13 км від м. Мукачево.
В селі знаходиться дерев'яна, шатрова, бойківська церква св. Великомученика Дмитра 17 ст., перевезена у Вільховицю в 1910 р. з с. Бистриця та перебудована.

Дивитись ще про Вільховицю тут

Ужгород. Музей народної архітектури і побуту.

2011-04-14T01:57:00.000-07:00

На південному схилі Замкової гори, під стінами величного Ужгородського замку на площі 5,5 га розташований один з перших в Україні Закарпатський музей народної архітектури та побуту, побудований в 1970 р. в місці, яке називали "Відьмина яма" і де раніше спалювали тих, кого звинувачували у чаклунстві.
Жителі міста називають музей просто "село".

Експозиція ужгородського скансену налічує 12 хат, гражду, корчму, водяний млин, ступу-сукновальню, кузню, церкву, дзвіницю, каплицю, школу,а загалом - понад 14 тисяч експонатів.
Відвідувачі можуть ознайомитися зі зразками житла і садиб закарпатців низовинних районів - долинян, а на пагорбі - горян (лемків,бойків та гуцулів), а також типовою угорською та румунською архітектурою.

На сайті описана кожна хата на схемі
Покажу найцікавіші на мою думку.

10 - Румунська хата із с. Середнє Водяне Рахівського району, поч. XX ст. - трикамерна з напівзакритою галереєю,зрубна техніка, чотирисхилий дах кроквяної конструкції, оздоблені вікна та двері. Перевезена в музей у 1969 р.

12 - Гуцульська гражда із с. Лазещина (присілок Стебний) Рахівського району, 18-19 ст. - зрубна техніка, трикамерне житло з прибудованими коморами та хлівами, надвірна комора і дровник, обнесена високим глухим парканом з вхідними воротами. Перевезена в музей у 1967 р.

16 - Дерев'яна церква св. Архангела Михаїла із с. Шелестово Мукачівського району, 1777 р., визнана на початку 20 ст. найвидатнішим зразком народної архітектури Закарпаття. В 1927 р. для кращого збереження була перенесена з рідного с. Шелестова до Мукачево, а в 1974 р. - до Ужгорода.

22 - Водяний млин з с. Колочава Мігірського району к. 19 - п. 20 ст. - має спільні риси з житловим будівництвом того часу, зруб з дерев'яних брусів, чотирисхилий дах покритий дранкою, два приміщення - для механізмів млина та для тимчасового мешкання млинаря. Був перевезений в музей у 1967р.

26 - Хата із с. Гукливий Воловецького району, сер. 19 ст. - тридільна з відкритою галереєю вздовж фасадної стіни, зруб з дерев'яних кругляків, дах чотирисхилий, покритий соломою. Перевезена в музей у 1967р.

7 - Хата із с. Стеблівка Хустського району, к 19 ст.

Повний опис всіх хат музею можна подивитись тут

Лазещина

2011-04-13T13:35:00.000-07:00

Село Лазещина (угор. Mezohat) Рахівського р-ну, Закарпатської області розташоване вздовж річки Лазещини, біля підніжжя гір Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м) та неподалік гори Близниця (1883 м). Це останнє поселення Закарпатської області перед Яблуницьким перевалом.
Село відоме з кінця 17 ст. Саме тут традиційно проводять фестиваль "Гуцульська ріпа" - свято на честь головного карпатського овочу - ріпи (інші назви - мандибурка, бараболя, бульба).

В селі на цвинтарі збереглася дерев'яна церква св. Петра і Павла, збудована 1827 р.

Між Ясінями і Лазещиною в урочищі Плитоватий стоїть ще одна дерев'яна церква, Преображення Господнього, 1780 р.

В селі розташований бугельний витяг:дорога - 350 м , траса - 450 м, перепад висоти 90 м.

Повний опис тут

Середнє Водяне

2011-04-13T13:31:00.000-07:00

Середнє Водяне - село Рахівського р-ну, Закарпатської обл. До 1948 р. село мало назву Середня Апша. Колишня назва походить від румунського слова "апе", що означає "вода"
Тут збереглися дві закарпатські дерев'яні церкви, присвячені святому Миколаю.

Церква Св. Миколи ("горішня", або "верхня"), 1428 р. з перебудовами 1600 р., 1760 р. - один з найстаріших храмів у Потиссі. Церква має риси готичної архітектури.

Церква Св. Миколи ("долішня", або "нижня") побудована з масивних дубових брусів у середині 17 ст.

Повний опис тут

Вишково

2011-04-13T13:28:00.000-07:00

Вишково (угор. Visk, рум. Vascova) село в Хустському р-ні, Закарпатської обл. розташоване на лівому березі р. Тиса біля кордну з Румунією. Переважну більшість населення Вишково складають угорці, які в повсякденному житті використовують угорський час та угорську символіку.
Вишково засноване в 1271 р. , а перша письмова згадка під назвою Вішк сягає 1273 р.

В історичних джерелах є інформація, що неподалік Вишково на горі Вар-Гедь (або Вар-Хедь), що означає Замкова, піднімалось укріплення, яке поряд із фортецями Хуста, Королево і Севлюша контролювало водну дорогу по Тисі, якою слідували соляні каравани з Солотвинських шахт.
але замку ви вже не побачите ((

Ще у другій половині 13ст. у Вишково була споруджена одна з перших в Закарпатті кам'яних церков, яка виконувала оборонні функції. Спочатку храм належав римо-католицькій громаді, а згодом прихильникам кальвінізму. Реформаторський костел св. Миколая зберігся до наших днів і є оригінальним пам'ятником архітектури.

Ще про Вишково дивитись тут

Нижня Апша

2011-04-12T11:30:00.000-07:00

Нижня Апша (угор. Alsoapsa; рум. Apsa de Jos) село Тячівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване в нижній частині р. Апшиця (притока Тиси), від якої власне і походить його назва ( "апе", у перекладі з румунської означає "вода"). За радянських часів з 1948 р. і до 2003 р.село носило назву Діброва (поряд знаходиться г. Думбрава).
Якраз серед таких "будівельних потвор" стоїть одна з найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття - двозрубна Миколаївська церква (1604 р, п. п. 18 ст.).

Ще про Нижню Апшу дивитись тут

Новоселиця

2011-04-12T11:02:00.000-07:00

Село Новоселиця Виноградівського р-ну, Закарпатської області розташоване в південно-східній частині хребта Гута, біля державного кордону з Румунією.
В селі знаходиться унікальна дерев'яна церква 17 ст. - Церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка є найменшою дерев'яною церквою готичного стилю на території Закарпаття.

За своїм типом Успенська церква належить до дерев'яних церков Потисся та має бездоганні пропорціі.
У бабинці зроблено напис про те, що "храм робив Кочалович у 1669 році".

Дивитись більше світлин та опис

Перечин

2011-04-12T10:59:00.000-07:00

Перечин (угор. Perecseny, словацк. Perecany, чеськ. Perecіn, польськ. Pereczyn, рум. Perecin) районний центр Закарпатської області розташований в улоговині Вігорлат-Гутинського хребта, поряд з вершинами Висока (429 м), Кичера (662), Княгиня (758), Ясиня (654), Синаторія (766), Новосільська скеля (766).

У 1902 р. утворилася перечинська римо-католицька громада. Віряни не мали свого храму, тому змушені були відвідувати греко-католицький храм св. Миколая, споруджений на г. Гурка. Лісохімзавод сприяв будівництву римо-католицького костелу св. Августина (вул. Толстого, № 44).

В Перечині варто оглянути бронзовий пам'ятник листоноші Федору Фекете (ск. М. Белень), якого також зображено на барельєфі церкви в селищі Тур*ї Ремети , де він проживав. Пам'ятник знаходиться в сквері на центральній площі міста, а зроблено його на кошти Закарпатської дирекції "Укрпошти".

Греко-католицька церква Св. Миколая, 2003 р. (вул. Толстого, №3) знаходиться майже в центрі міста

Свято - Миколаївський православний храм, побудований в 1769 р. (за інишими даними1763 р. ) на г. Гурка (вул. Івана Франка).

Багато цікавого про Перечин тут

Тячів

2011-04-12T10:56:00.000-07:00

Місто Тячів (угор. Tecso, чеськ. Tiacevo, Tjacevo, Tacovo, Tjacev, рум. Teceu, Teceu Mare) районний центр Закарпатської області розташований у Хустській долині на правому березі р. Тиса.
Територія сучасного міста була заселена ще ще у 3 ст. до н. е.

Розвитку міста посприяло його розташування на торговому шляху, який з'єднував Угорщину з Польщею через Яблуницький перевал.
Збереглася найдавніша відома печатка з гербом міста Тячева 1608 р.: на срібному тлі - чорний одноголовий орел.
Перший існуючий запис про герб міста датовано 1701 р.

У Тячеві з давніх часів діють три церкви: реформатська, римсько-католицька та греко-католицька.

Реформатська церква 15 ст. з годинником на вежі (вул. Незалежності/Леніна, №29).

Римо-католицька церква св. Стефана, 1780 р. (вул. Незалежності/Леніна, №27).

Греко-католицька церква була збудована у 1852 р. (вул.Кошута, №91)

На вулицях Тячева можна також побачити пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя угорському революціонеру Л. Кошуту, танкісту С. Вайді, Ш. Голлоші, обеліск воїнам-визволителям.

Багато цікавого про Тячів тут

Ділове

2011-04-12T10:52:00.000-07:00

Ділове (угор. Terebesfejerpatak, словац. Tribusany Biely Potok, рум. Tribusa Alba) - село в Рахівському р-ні,Закарпатській області розташоване за 50 м від українсько-румунського кордону.
Назва Ділове згадується в документах з 1901 р., а офіційно було перейменоване в 1946 р. До того село носило назву Трибушани(згадка від 1615 р.), бо за місцевою легендою тут жили три брати Бушани. А Діловим почали назвали, бо в селі мешкали "ділові люди".

Дерев'яний трибушанський храм Успіння Пресвятої Богородиці, 1750 р.

Петропавлівська церква,1860 р., розташована на протилежному березі Тиси біля білопотоцького кладовища.

Поблизу села Ділове, в урочищі Круглий, обабіч дороги розташований геодезичний знак та стела географічного центру континентальної Європи.

Багато цікавого про Ділове тут

Водоспад Шипіт

2011-04-11T14:12:00.000-07:00

За 10 км від залізничної станції Воловець та за 6 км від с. Пилипець, Міжгірського р-ну, Закарпатської області на річці Пилипець (притока Репинки, басейн Тиси) у межах полонини Боржава, біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м) та Гимба (1497м) численними мальовничими каскадами спадає вниз 14-метровий водоспад Шипіт.

Утворився водоспад внаслідок розмивання гірської породи потоком Пилипця, який знайшов вихід своїм водам в глибокій ущелині. Підземне джерело в народі називають "Морським оком".

Місцевість біля водоспаду стала популярною для щорічних зібрань хіпі та інших неформальних угрупувань (з 1993 р.) та для проведення свят і фестивалів (Івана Купала, конкурс краси "Міс Шипіт", дитячі заходи).

***********
Дивитись багато про Водоспад Шипіт тут

***********

Пилипець - популярний гірськолижний курорт

2011-04-11T13:58:00.000-07:00

Пилипець (угор. Fulopfalva) - одне з найбільших сіл Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване на висоті 700-750 м н.р.м за 12 км від від залізничної станції Воловець. Через село протікають р. Плошанка, а також потоки Пилипчик та Студений.

Нині Пилипець - популярний гірськолижний курорт з трьома бугельними витягами та трасами різного рівня складності, обладнаними на горах Гимба та Ряпушка. Траса "Затишок" з витягом ВЛ-600 має довжину спуску 700 м, перепад висот - 150 м, ширину - 100-200 м. На гору Гимба (1497 м) ведуть витяги "Боржавські полонини" - найдовший швидкісний витяг з двомісними бугелями в Українських Карпатах - довжина спуску 1500 м, перепад висот - 402 м та "Магура" - довжина спуску 900 м.

Із архітектурних пам'яток села привертає увагу дерев'яна церква Різдва Богородиці другої половини 18 ст.

***********
Дивитись багато про Пилипець тут

***********

Пустовійтівка

2011-04-11T02:43:00.000-07:00

Село Пустовійтівка - Роменського р-ну, Сумської області розташоване на лівому березі р. Сула.
Селище відоме ще з 1252 р., а назву поселення пов'язують з прізвищем козака Пустовійта.
Пустовійтівка - батьківщина останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського (1691-1803).

Калнишевський був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, у 1762 р. обраний кошовим , але після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий з посади. Проте у січні 1765 р., всупереч царській волі, старшина знову обрала Петра Калнишевського кошовим отаманом.

Петро Калнишевський помер у віці 112 років в Соловецькому монастирі, де й був похований

У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано.

Коштом Калнишевського в Пустовійтівці в 1773 р. була споруджена дерев'яна трибанна Троїцька церква. За переказами , подвір'я отамана було розташоване неподалік від храму.

В 1929 р. доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко зробив детальне дослідження та опис церкви: "Церкву будував один з кращих майстрів того часу. Про це свідчать обробка деревини (дуб), складання зрубів, рубка замків. Стан збереження її бездоганний. Будівля висока, одна з найбільш імпозантних і величавих на Лівобережжі..."

Біля Пустовійтівки на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сула розташоване унікальне явище серед курганних груп Посулля - Скіфські кургани, відомі також як Оксютинецький некрополь 6 - 4 ст. до н. е.

В урочищі Стайкин Верх знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісостепового Лівобережжя - Старша Могила.

***********
Дивитись багато про Пустовійтівка тут

***********

Церква святої Параскеви П'ятниці

2011-04-10T10:04:00.000-07:00

Церква святої Параскеви П'ятниці на вул. Богдана Хмельницького, №63 відноситься до храмів оборонного типу, про що свідчать бійниці на мурах.

Храм з'явився ще у княжий період, до формування нового центру міста, на середньовічній дорозі, т. зв. "Волинському шляху" і слугував своєрідним аванпостом за межею укріплень княжого міста.

В інтер'єрі склепіння і стіни прикрашені фресками кін. 18 ст. роботи Луки Долинського. На парапеті хорів встановлена пам'ятна таблиця, що сповіщає про завершення відбудови 15 серпня 1644 р., оздоблена молдавським гербом та ініціалами молдавського господаря Василя Лупула, який імовірно надав кошти на відбудову.

Василь Лупу - молдавський господар (1634-1654), спочатку прихильник Польщі, а згодом союзник Б. Хмельницького (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупу - Розандою).

про Церкву святої Параскеви П'ятниці тут

Один із найдавніших храмів Львова - Миколаївська церква

2011-04-10T10:02:00.000-07:00

Один із найдавніших храмів Львова - Церква Святого Миколая Чудотворця знаходиться на вул. Богдана Хмельницького, №28.
Храм збудовано на місці головної надвірної церкви князя Лева імовірно між 1264 і 1340 рр. Документ 1292 р., про надання церкві земельних угідь у довічне користування, може свідчити про можливу дату завершення будівництва.

В архітектурному плані будівля церкви має зв'язок з традиціями балканської та вірменської архітектури. На жаль, храм не зберіг свого первозданного вигляду.

В храмі зберігається ікона св. Миколая Чудотворця, а також ікона св. Теодора Тирoнського.

про Миколаївську церкву тут