Travel Ukraine & World

Загальний останній опис про Луцьк. І будемо вважати що Луцьк ВЕСЬ написаний. Луцьк (пол. Łuck, нім. Luzk, лат. Luceoria) – великий обласний центр Волинської області. Вдале розташування на перетині торгівельних шляхів до західних та балтійських країн, судноплавні артерії з Києвом, портами України та іншими чорноморськими державами посприяли розвитку міста та перетворили його на важливий економічний центр. Луцький замок Історія Луцька Театральний майдан та проспект Волі вул. Кафедральна та Драгоманова вул. Лесі Українки вул. Данила Галицького вул. Володимирська Луцьк уперше згадується 1085 роком в Іпатіївському літописі як центр удільного князівства «Луческъ великий на Стыри». Першими його мешканцями були дуліби або лучани. Від слова «лучани» деякі дослідники виводять і назву міста. Пов’язують назву міста також з характером русла річки Стир – вона тут робить луку. Лука – «кривизна, затока, вигин, берег затоки, берег річкової дуги». Про Луцьк в народі казали: «В Луцьку все н

Луцьк. вул. Лесі Українки Надзвичайно цікава в архітектурному та історичному плані пішохідна вулиця Луцька – вулиця Лесі Українки. Тягнеться вулиця Лесі Українки від майдану Братський Міст та виходить до Театрального майдану . Довжина вулиці близько 730 м. Вулиця зародилася ще в епоху середньовіччя, наприкинці 18 ст. почалася її інтенсивна розбудова, з 19 ст. була головною, а в 1980-х рр. стала пішохідною. В різні історичні епохи вулиця та місцевість довкола мала різні назви – Пречистенська, Олицька, Дубнівська, Шосова, Імператора Миколи ІІ, Головна, Ягеллонська, Сталіна, Радянська. Сучасну назву вулиця отримала на початку 1990-х рр. Вулиця Лесі Українки зберігає чимало будинків різних епох та стилів. Старіші будівлі містяться у нижній частині вулиці біля Старого міста, новіші — у верхній поруч із Театральним майданом. Будинок Кронштейнів, 1890 – 1894 рр. Нині тут розміщується Медичний коледж (вул. Лесі Українки, №2). Найстаріший будинок на вулиці, зведений у цегляному стилі.

Театральний майдан — центральна площа Луцька, розташована на перетині семи вулиць: Винниченка, Лесі Українки, Градного узвозу, проспекту Волі, Словацького, Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького. Саме тут відбуваються головні громадські, розважальні та культурні заходи. Пагорб, на якому нині розташований Театральний майдан свого часу носив назву Градна гора і був заселений здавна, проте не входив до складу міста, а був його північною околицею. В 15-16 ст. на Градній горі був побудований перший католицький храм в цій місцевості – костел Святого Хреста, розташували який на колишніх землях православного монастиря Святого Василя, а з 1643 р. подарований Агнешкою (Пашинською) Станішевською ордену бернардинів разом з шпиталем для вбогих та кам’яницею. На цих землях вони заснували монастир. Навколо комплексу були збудовані господарські приміщення, сад. На цвинтарі, що був основним місцем поховання луцьких католиків, наприкінці 1640-х рр. була збудована каплиця Скорботного Христа. У 1803

Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської області. Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту від татаро-турецьких набігів. Повний опис Вишнівця У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від 9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і замок, а населення перетворили на ясир. Весною 1542 р. 25-

Продовжую опис Луцька ;) наразі вул. Данила Галицького . Прогулянку вулицею Данила Галицького варто розпочати з тієї частини, яка свого часу носила назву Жидівщина. Перші згадки про євреїв Луцька сягають 1388 р. Найголовніша єврейська будівля, що збереглась до наших днів – Головна синагога або “Малий замок” (вул. Данила Галицького, №33) Будівля синагоги входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». Про існування синагоги в місті свідчить повідомлення про присутність єврейського рабина на з’їзді європейських монархів у 1429 р. У 16 ст. в місті було кілька малих синагог. 5 травня 1626 р. луцькі євреї отримали від польського короля Сигізмунда ІІІ привілей на будівництво нової синагоги за умови, що вона буде носити оборонний характер, а єврейська громада Луцька буде брати активну участь в обороні міста. Наприкінці 20-х рр. 17 ст. будівництво божниці було завершене, незважаючи на значну протидію монахів домініканського ордену. Справа навіть дійшла до королівського суду і закін