Дорогі відвідувачі, вітаю Вас на сторінках мого сайту, який присвячено подорожам по найкрасивішій країні Європи – Україні. Хочу показати і розповісти наскільки прекрасна наша Батьківщина.

11.08.17

Буки

Буки

Буки — село, Сквирського району Київської області, розташоване за 14 км від районного центру міста Сквира, поблизу річки Роставиця.


29.07.17


Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської області.Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту від татаро-турецьких набігів.Повний опис Вишнівця



У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від 9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і замок, а населення перетворили на ясир.



Весною 1542 р. 25-тисячна татарська орда на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм потерпіла поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у цій битві брав участь і князь Дмитро Вишневецький (1516 /17— 1563) – представник роду князів Вишневецьких, відомий в народі як Байда. Саме цей нащадок волинських князів Гедиміновичів у 1550 р. за крутими Дніпровськими порогами, на острові Мала Хортиця влаштував першу козацьку залогу, з часом названу Запорізькою Січчю.



В 1603 р. у Вишнівці з’явився втікач-авантюрист Григорій Отреп’єв (? – 1606), відомий як Лжедмитрій I. Він отримав підтримку від князя Адама Вишневецького (близько 1566—1622). Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек (близько 1588 —близько 1614), донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека (1548 – 1613). В 1605 р. Лжедмитрій І, заручившись з Мариною Мнішек, вирушив здобувати Московский престол. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Прекрасні полотна, що колись на стінах Вишнівецького палацу зображували ці події, сьогодні є окрасою Московського історичного музею.



Всередині палац вражав пишністю, всюди оксамит і атлас, позолота і бронза, картини і коштовні годинники, китайська і турецька зброя, срібний та порцеляновий посуд, багаті меблі з гербами. Найбільшою гордістю власників палацу була величезна бібліотека, що нараховувала тисячі томів, зібраних з усього світу. Привертала увагу відвідувачів і театральна зала, де ставилися різноманітні вистави, в тому числі і з запрошеними іноземними акторами.



Сьогодні у містечку на козацькому цвинтарі залишилося декілька кам’яних хрестів, імовірно у згаданий період саме тут були поховані полеглі воїни. У 2009 р. в пам’ять про загиблих козаків тут було встановлено та освячено новий дерев’яний хрест.



З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. В цей період починається занепад Вишнівецького палацу – картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були в основному вивезені до Росії.





Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.).Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці.



Богато світлин Вишнівця, старі, фото схеми

20.06.17

Малі Прицьки

Малі Прицьки— село в Миронівському районі Київської області, розташоване по обидва берегирічки Шевелухи. В 1906-07 рр. у селі була побудованадерев’яна церква Пресвятої Богородиціза проектом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова.






Ще багато цікавих світлин

11.08.13

Харків, вул. Університетська

Університетська вулиця – центральна вулиця Харкова розташована на Університетській гірці. Університетська вулиця виникла однією з перших на території Харківської фортеці. Первісна її назва невідома, проте вулиця за час свого існування мала декілька відомих назв: Каратасовська, Вільної Академії, Краскомовська. Університетська вулиця бере свій початок від Бурсацького узвозу та Римарської вулиці, перетинає територію Старого міста, площу Рози Люксембург та доходить до річки Харків. Нумерація будинків ведеться від Бурсацького узвозу: західна сторона вулиці парна, східна – непарна. Адміністративно вулиця належить Дзержинському району міста Харкова. В 1726 р. на території Покровської церкви було створено Свято-Покровський чоловічий училищний монастир з колегіумом. В 1805 р. новоствореному Харківському університету було передано губернаторський палац на вулиці Університецькій. Між Спартаківським провулком і Соборним узвозом (узвіз Халтуріна) вниз по схилу до вулиці Клочківської спускається Покровський терасний сквер, розбитий на місці зруйнованих під час Другої світової війни будівель Старого Пасажу, де розташовувалися торгові ювелірні ряди або так звана «срібна лінія». Сквер створювався протягом 1951-1952 рр. У ньому були розбиті квітники, посаджено дерева і чагарники, прокладені доріжки та збудовано каскад фонтанів. Ще багато світлин та опис по вул. Університетська тут