Дорогі відвідувачі, вітаю Вас на сторінках мого сайту, який присвячено подорожам по найкрасивішій країні Європи – Україні. Хочу показати і розповісти наскільки прекрасна наша Батьківщина.

11.08.13

Харків, вул. Університетська

Університетська вулиця – центральна вулиця Харкова розташована на Університетській гірці. Університетська вулиця виникла однією з перших на території Харківської фортеці. Первісна її назва невідома, проте вулиця за час свого існування мала декілька відомих назв: Каратасовська, Вільної Академії, Краскомовська. Університетська вулиця бере свій початок від Бурсацького узвозу та Римарської вулиці, перетинає територію Старого міста, площу Рози Люксембург та доходить до річки Харків. Нумерація будинків ведеться від Бурсацького узвозу: західна сторона вулиці парна, східна – непарна. Адміністративно вулиця належить Дзержинському району міста Харкова. В 1726 р. на території Покровської церкви було створено Свято-Покровський чоловічий училищний монастир з колегіумом. В 1805 р. новоствореному Харківському університету було передано губернаторський палац на вулиці Університецькій. Між Спартаківським провулком і Соборним узвозом (узвіз Халтуріна) вниз по схилу до вулиці Клочківської спускається Покровський терасний сквер, розбитий на місці зруйнованих під час Другої світової війни будівель Старого Пасажу, де розташовувалися торгові ювелірні ряди або так звана «срібна лінія». Сквер створювався протягом 1951-1952 рр. У ньому були розбиті квітники, посаджено дерева і чагарники, прокладені доріжки та збудовано каскад фонтанів. Ще багато світлин та опис по вул. Університетська тут

22.11.12

Харків. Площа Рози Люксембург

Площа Рози Люксембург – одна із центральних площ Харкова, що бере свій початок від площі Конституції, з’єднується з провулками Вірменським, Костюринським та Плетнівським на сході; з Банним провулком – на півдні; з вулицею Квітки-Основ’яненка на півночі; перетинається з Університетською вулицею в своїй центральній частині, а закінчується Пролетарської площею. Через площу проходить межа Дзержинського та Червонозаводського районів. Утворилась площа Рози Люксембург на місці, де свого часу проходила східна межа Харківської фортеці, а точніше на місці додаткового острогу фортеці, на низовинних землях біля річок Харків та Лопань. Досить тривалий час це була найбільш брудна, а тому малодоступна для пішоходів частина міста. Заснована площа в кінці 17 ст. і за час свого існування змінила багато назв: Лобна – на розі площі та непарної сторони вулиці Університецької в другій половині 18 ст. був перший поштовий двір. Біля поштового двору з 1785 р. стояв кам’яний верстовий стовп з двоголовим орлом. З 1796 р. на стовпі зробили написи-вказівники відстані до окремих міст країни. Стовп був місцем, де зачитували накази та оголошення, а в визначені дні проводились публічні екзекуції. Всі ці заходи виконувались біля «лобного»(ганебного) стовпа до 1830 р. В 1910-1913 рр. за проектом архітектора М.В. Васільєва та О.І. Ржепішевського для міського Купецького банку та готелю «Асторія», який розташовувався на верхніх поверхах, було зведено будівлю на площі Рози Люксембург, № 10. Це одна з перших в місті будівель з залізобетонним каркасом, що поєднує новизну конструкції з великою кількістю зовнішнього оздоблення. В післявоєнний час тут знаходився магазин «Марічка». Будівля сучасного торгового дому «Павловский» в радянський час використовувалась Технікумом радянської торгівлі (площа Рози Люксембург, № 6). Зведено будинок на місці «Павловского подворья», будинку, де жив вищезгаданий купець Я.І.Павлов. Купець був досить заможним і прославився тим, що в його магазині торгували твердими цінами «без запиту та торгу». Привертає увагу також колишній Селянський дім земства, зведений в 1912 р.(арх. Б.М. Корнєєнко) в стилі українського модерну (площа Рози Люксембург, № 4). Нині це адміністративна будівля, в якій знаходиться КП «Бюро технічної інвентаризації» (БТІ). Будівля на площі Рози Люксембург, № 1/3 була побудована в 1932 р. (арх. О.В. Лінецький) для універмагу «Хаторг» на місці торгових рядів. Реконструкція 1938 р. (арх. П.І. Фролов) збільшила розміри будівлі, а післявоєнна реконструкція 1952 р. (арх. М. Мовшович, Б.Г. Клейн, та В. Харламов) кардинально змінила її зовнішній вигляд, залишивши враження незавершеності. Нині тут працює універмаг «Центральний». Дивитись ще багато про Харків. Площа Рози Люксембург

Харків. Пролетарська площа

Пролетарська площа розташована на лівому березі річки Лопань під Університетській гіркою, півночі обмежена Соборним спуском, а з південного сходу -площею Рози Люксембург. З північної частини площі виходить Клочківська вулиця, з західної – Лопанським мостом починається Полтавський шлях. З південної частини площі виходить Банний провулок, який веде до Рибної площі, а Купецький міст та узвіз Халтуріна ведуть до площі Карла Маркса. Пролетарська площа утворилася практично одночасно з площею Конституції та площею Рози Люксембург. За час свого існування площа змінила декілька назв: площа біля міста,Базарна площа, Лопаньський базар, Московські ряди, Сергіївська площа, площа Декабристів, а з 1932 р. Пролетарська площа. У першій половині 19 ст. розпочалися роботи з благоустрою площі – побудували дерев’яні сходи з площі на гірку, що розташовувалися дещо північніше. В 1868 р. замість дерев’яних було побудовано кам’яні сходи вже на нинішньому місці. В 1957 р. за проектом архітекторів Б. Клейна та І. Приходько сходи були реконструйовані та стали своєрідним завершенням перспективи вулиці Полтавський шлях. У 1850-ті роки під гіркою в напрямку спуску Халтуріна був побудований Сергіївський ряд, названий так на честь губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна. Поруч побудували також Московський ряд. Саме в цей час площа почала називатися Сергіївською. В кінці 19 ст. Сергіївський ряд згорів і в 1890 р. на його місці був побудований двоповерховий Миколаївський ряд (арх. А. Шпігель). У 1880-х – 90-х рр. вздовж берега річки Лопань побудували ряд кам’яних магазинів та Олександро-Невську каплицю в пам’ять про трагічну загибель імператора Олександра ІІ. Поруч був розташований круглий павільйон з 100-метровою панорамою «Голгофа», переобладнаний в 1915-16 рр. в кінотеатр «Маяк», а в 1937 р. знесений під час реконструкції. Дивитись ще багато про Харків. Пролетарська площа

21.11.12

Харків. Площа Конституції

Ну ось і почалося, стартує широкомасштабна робота по Харкову. Опис вулиць, історія, цікаві факти то що … Буде дуже багато ;) Починаю з Площі Конституції — центральна площа Харкова, що виникла між Харківською фортецею та міськими поселеннями на півночі та сході і стала місцем становлення торгівельної «міці» міста. В 1659 р. тут відбувся перший міський Успенський ярмарок. За час свого існування площа змінила багато назв: Ярмаркова площа – з другої половини 17 ст. і до 19 ст., оскільки на ній проходили щорічні Успенські ярмарки. Микільська площа – за назвою сторожової вежі, яка стояла раніше на місці сучасного Університету мистецтв (будинок №13). Миколаївська площа – з червня 1919 р. до кінця грудня 1919 р., в період перебування в місті Добровольчої армії. Назву площі визначила Миколаївська церква (існувала в 1896-1930 рр.), яка знаходилася між сучасними будинками №18 та №20. Храм було знесено з метою організації безпечного трамвайного руху. Площа М. С. Тевелєва – з січня по червень 1919 р. і з 1920 по 1975 р., названа на честь більшовика, члена підпільного губкому РКП (б), убитого німецькими окупантами в 1918 р. Площа Радянської України – з 1975 р. по 1996 р. Площа Конституції – з 1996 р. Західну частину площі починає велика гарна будівля в стилі неокласицизму – колишній прибутковий будинок страхового товариства «Росія». Нині будівля називається – Палац праці (площа Конституції, №1). Побудовано будинок в 1914-1916 рр. (арх. І.О. Претро). Назва «Палац праці» пов’язана зі столичним періодом життя Харкова – тут розташовувались Наркомат праці та Всеукраїнська Рада професіональних союзів. На першому поверсі будинку знаходяться різноманітні магазини, а верхні поверхи зайняті численними офісами. Будинок колишнього магазину залізних виробів Пономарьова та Рижова (площа Конституції, №3) побудований у 1894 р. в стилі бароко за проектом невідомого архітектора. У 1954 р. в будинку було надбудовано два поверхи(арх. Д.Л. Зеліченко), а через рік – прибудований житловий будинок з магазинами. В радянський час в ньому розташовувався магазин «Люкс» – «Все для жінок», а в наш час магазин «Адідас». В будинку за адресою площа Конституції, №7 розташована Харківська міська рада. Першу будівлю для міської думи на цьому місці було побудовано в 1885 р. за проектом Болеслава Міхаловського. Близький до сучасного вигляду будинок набув в 1932 р. після реконструкції в стилі постконструктівізму (арх. В.Троценко та В. Пушкарьов). Далі ,на площі Конституції, №11, знаходиться будівля Університету мистецтв ім. Котляревського. Будинок побудували у 1900 р. з використанням елементів стилів ренесансу та бароко (арх. Б. Міхаловський). Продовжує архітектурну тему ще один будинок , який також належить Університету мистецтв ім. Котляревського (площа Конституції, №13). Спочатку будинок був двоповерховим . Тут знаходився магазин галантерейних товарів фірми «Альшванг». У 1925 р. будинок надбудували (арх. О.В. Лінецький). В часи НЕПу тут розміщувалася Товарна біржа, потім до війни – видавництво газети «Комуніст» . В 60-х рр. 20 ст. було безповоротно втрачено скульптури, які прикрашали будівлю. Прекрасна будівля Торгового банку (Московського купецького банку) на площі Конституції, №26 також побудована архітектором О. Бекетовим в 1899 р. в традиціях західноєвропейського модерну. Будівля постраждала в роки Другої світової війни і була відновлена в 1949 р. (арх. Н. Підгорний), після чого в ній розмістився Всесоюзний науково-дослідний інститут організації шахтного будівництва, а потім – Будинок науки та техніки. Ще одне творіння архітектора О.Бекетова в стилі модерн – будівля Волзько-Камського банку, 1907р.(площа Конституції, №24). До революції в будинку працював магазин екзотичних рослин І. Кабештова. В столичний період будівлю займав Наркомат охорони здоров’я. В 1960 р. будинок було реконструйовано для Театру ляльок ім. В. Афанасьєва (арх. Б. Клейн, Є. Любомілова). За невеликою площею, на якій, як уже згадувалося вище, свого часу стояла Миколаївська церква, а потім проходили трамвайні колії, знаходиться Факультет фізичного виховання Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (площа Конституції, №18). Будинок зведено в 1914 р. в стилі модерн (арх. Ф. Лідваль, Л. Тервен) для Азовсько – Донського комерційного банку. У 2003 р. на даху цього будинку було встановлено скульптуру «Скрипаль на даху»/ «Скрипач на крыше» (ск. С. Гурбанов),що є своєрідною даниною поваги творчим людям міста. Дивитись ще багато про Харків. Площа Конституції

01.10.12

згоріла дерев*яна церква Успіння Богородиці

27 вересня в 23.45 згоріла дерев*яна церква Успіння Богородиці в селі Кобижча (( Нажаль церква згоріла повністтю. Церква була дуже гарна, я її бачив лише один раз, нажаль в середину не потрапив та вже і не судилося ((( В нашем селе сгорела церковь XIX века В нашем селе сгорела деревянная церковь, так жалко, не передать словами. Пожарные ничем помочь не смогли. Сгорела полностью, до основания!!! Сбежало всё село, люди плакали... Церковь Успения Богородицы - памятник деревянной архитектуры XIX века. Построена в 1875 году. Успенская церковь имеет очень большую ценность, ведь она практически не закрывалась в советский период и в неё свозили утварь и иконы из закрытых и разрушенных церквей. По своему внутреннему убранству это одна из самых богатых деревянных церквей края. ФОТО ДО ПОЖАРА кому интересно (можно увеличить): http://travelua.com.ua/chernigivshhina/bobrovickij/kobizhcha.html -------------------------------------------------------------------------------------- ЧП произошло 27 сентября в 23.45. В селе загорелась Свято-Успенская церковь Московского патриархата, 1875 года постройки. Огонь полностью уничтожил здание церкви. Причина пожара и ущерб устанавливаются. Есть версия, что сначало церковь была разграблена. Подожгли с целью сокрытия следов преступления. --------------------------------------------------------------------------------------- ЦЕРКВА УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Церква розташована на узліссі, осторонь від села. Завдяки цьому вона, мабуть, й збереглася за радянської влади. Церква - дерев'яна на кам’яному фундаменті, побудована в класичному стилі монументальної дерев'яної архітектури України кінця 19-го - початку 20-го століть. Церква Успіння Богородиці збереглася в автентичному стані, без перебудов і втрат. ЇЇ можна вважать одним із найкращих високопрофесійних зразків церковної архітектури, зорієнтованої на використання й розвиток українських національних традицій. Вона включена до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Чернігівська область»). Церква має два вівтарі: центральний – Успіння Пресвятої Богородиці та лівий, бічний - Святого апостола євангеліста Іоанна Богослова. Розпис стін і вітрил виконаний олійними фарбами просто по брусу. Центральний іконостас має чотири іконних ряди. Нижній ряд, «місцевий», становлять 7 ікон, у тому числі основні: Спаситель, Богородиця, Успіння Богородиці, вхід у Єрусалим, Святий Феодосій Чернігівський. Другий ряд - «святковий» - 12 ікон, третій - «апостольський» - теж 12 ікон і четвертий - «збірний». :-((( http://www.likar.info/forum/messageview7461161.html