Travel Ukraine & World

#5 Сокирниця – Тячів – Солотвино – Ясіня П’ята частина мандрівки по Закарпаттю, продовження маршруту  Мужієво – Бене – Квасово – Виноградів – Королево – Хуст . З Хуста їдемо по трасі М23 до села  Сокирниця  і далі маршрут насичений найстарішими готичними архітектурними пам’ятками, що входить до відомих дерев’яних церков району ( Сокирниця ,  Данилово ,  Крайниково ,  Олександрівка ), яки ми подивимось по цьому маршруту. А також відвідаємо найбільше з солених озер, Кунігунда та побуваємо в селі  Ділове  де розташований геодезичний знак та стела географічного центру континентальної Європи. Докладніше дивитись повний опис тут 

#4 Мужієво – Бене – Квасово – Виноградів – Королево – Хуст Четверта частина мандрівки по Закарпаттю, продовження маршруту Яноші – Гетен – Косонь – Берегово. З Берегово їдемо по трасі М23 до села Мужієво і далі маршрут насичений мальовничими руїнами замків та фортець Бене – Квасово – Виноградів – Королево – Хуст. Докладніше по всьому маршруту тут 

У селі Пилипець відкрито Музей дерев`яних церков, який організував музей Юрій Бедринець. Міжгірщина славиться своїми дерев`яними храмами у стилі "верховинське бароко". Сам музей знаходиться в невеличкий кімнаті на території ресторанно-готельного комплексу "Аратта". Греко-католицька церква Успіня пресвятої Богородиці, Виноградівський р-н, с. Затисівка, 1751 р. її не стало в 1923 році. Греко-католицька церква, Міжгірський р-н, с. Буковець, 1896 р. Греко-католицька церква св. Покрови, Віноградівський, с. Тростник, 1854 р. , не стало в 1923 році. Греко-католицька церква. Св. Михайла, Велико-Березнянський р-н, с. Волосянка, 1751 р. згоріла 1914 року. "Бойківська хата" с. Подобовець 17-18 ст., розібрана в 1970 році. *********** Всі представлены хати в музеї можна подивитись тут ***********

Село Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava) Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа за 26 км від районного центру. Навколо села розташовано багато природних джерел з мінеральною водою. Найвідоміше з них - Боркут. Документальні джерела засвідчують, що в 1801 р. в Колочаві було дві дерев'яні церкви. Одна з них - церква Зішестя Святого Духа, 1795 р. - збереглася до наших днів в присілку Горб. Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви св. Трійці, 1928 р. й оббито бляхою. На сьогодні у Колочаві налічується близко 50 пам'ятних об'єктів, 20 пам'ятників та 10 музеїв. Цікавими для туристів будуть також "Лінія Арпада", музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра *********** Ще дуже багато про Колочаву тут ***********

Негровець (угор. Felsоkalocsa, словацьк. Negrovec) - село в Міжгірському районі Закарпатської області розташоване за 20 км від районного центру поряд з однойменною горою Негровець (1707,3 м). Перша згадка про Негровець датується 1499р. Поселення в той час було присілком Колочави,звідси й колишня назва села - Верхня Колочава. Окрасою села є шпиляста дерев'яна церква Св. Архангела Михайла з дерев'яною двоярусною каркасною дзвіницею (кін. 18 ст.), перенесена на теперішнє місце з урочища Потік(за іншими даними з присілку Ясеновець ) у 1818р. *********** Ще про Негровець тут ***********

Село Гукливий (угор. Zugo) Воловецького р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полониною Боржава та Бескидським хребтом за 6 км від районного центру. Село відоме старовинним рукописним документом - "Гукливським літописом", з якого відомо, що Гукливий був заснований вихідцями з Галичини. Перша письмова згадка про Гукливий сягає 1588 р. Назву села пов'язують з невеличким потічком Гукливчиком. В Гукливому є три храми. Один із них - найдавніший ансамбль лемківського дерев'яного церковного зодчества Воловецького району - тризрубна церква св. Духа та дзвіниця,18 ст. В інтер'єрі храму зберігся старовинний бароковий іконостас, виконаний німецьким художником Францом Пеєром, 1784 р. В 1967 р. з Гукливого до Ужгородського музею народної архітектури та побуту була перевезена бойківська хата, сер. 19 ст. У селі є єдиний в Україні та країнах СНД мілітарі-готель "GrunHof" http://hof.net.ua, зведений на фундаменті бункера

Селище міського типу Воловець (угор. Voloc) - районний центр Закарпатської області розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Верховинського вододільного хребта та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика. Селище знаходиться біля підніжжя вершин Темнатик та Плай, на висоті близько 500 м н. р. м. Через Воловець проходить залізничне сполучення Київ - Чоп, а за 11 км від селища - міжнародна траса М17 (Брест-Київ)/М06 (Київ-Чоп). Відомо, що в 15 ст. одна частина поселення належала родині Перені, а друга - феодалам Білкеям. Потім Воловець постійно змінював власника, а на початку 17 ст. був включений до Мукачівської домінії. В 1625 р. начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував поселення Олексі Шимону, при умові, що той заселить територію своїми кріпаками. В середині 19 ст. у Воловці було збудовано найкращий в Австо-Угорщині лижний трамплін. У 1862 р. село відвідали імператор Франц-Йосип разом з герцо

Головною пам'яткою Мукачево є замок Паланок (14-17 ст.), який стоїть на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв. м. і є яскравим зразком середньовічної оборонної архітектури. Загальна довжина периметру замку 248 м, ширина - понад 100 м. Точна дата заснування замку невідома, але в документах мукачівське укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами, згадується вже в 11 ст. Угорська хроніка свідчить, що в період правління короля Ласло І Святого (1077-1095) фортеця була укріплена кам'яними стінами, а в 1086 р. витримала п'ятиденну облогу і штурм половців на чолі з ханом Кутеском. А от орди Батия, які пройшли на Закарпаттям в 1241 р. навіть не наважилися штурмувати твердиню. Після їх відходу фортецю значно укріпили, на випадок нового монголо-татарського нашестя. В 13 та 14 ст.ст. замок був власністю угорських королів династії Арпадовичів та Анжу і охороняв військово-стратегічні шляхи. Основною спорудою тодішнього

Будинок міської ратуші, пл. Миру/вул. Пушкіна, №2 Побудований в 1904 р. за проектом та під безпосереднім керівництвом архітектора з Будапешту Яноша Бабули-молодшого. Головний портал будівлі прикрашає годинник, кошторис на виготовлення якого склав в січні 1904р. майстер Й. Шовинський. Закарпатський російський драматичний театр, пл. Миру, №1 В березні 1884 р. в Мукачево було організовано "Товариство з будівництва театру". 50 членів товариства звернулися до жителів міста з проханням надати матеріальну допомогу фонду будівництва. Багато мукачівців відгукнулись. Пам'ятник рівноапостольним Кирилу і Мефодію встановили у 1996 р. (ск. Іван Бровді, арх. Олександр Андялоші). На фасаді сучасного будинку в стилі модерн в 1969 р. та в 1992 р. меморіальна дошка оновлювалась. "Білий дім", 17-18 ст. , вул. Миру, №16а Колишня резиденція князів Ракоці була споруджена в середині 17 ст. в стилі Ренесанс. Дослідники припускають, що будівництво розпочалось за наказом Дьєрдя I Ракоці

Мукачево (угор. Munkаcs) районний центр та друге за величиною місто в Закарпатській області розташоване на р. Латориця на стику відрогів Вулканічних Карпат та Закарпатської низовини. Місто входило до складу різних держав, що відбилося на його архітектурі, національно-етнічному складі, традиціях і звичаях. Мукачево свого часу знаходилося на перетині торгових шляхів, які в історичних документах згадуються як "Великий слов'янський шлях", а нині є важливим транспортним вузлом міжнародних магістралей: залізничних - Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільних - Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага. Сучасне місто фактично складається з шести поселень - Оросвигово, Підмонастир, Паланок, Підзамок, Підгород та самого Мукачево. Перша письмова згадка про Мукачево зустрічається в угорській хроніці "Gesta Hungarorum" кін. 12 ст., де йдеться про перехід угорських кочових племен на чолі з князем Алмошем (Арпадом) в 896 р. через Карпати т