Луцьк. вул. Данила Галицького
Продовжую опис Луцька ;) наразі вул. Данила Галицького.
Прогулянку вулицею Данила Галицького варто розпочати з тієї частини, яка свого часу носила назву Жидівщина. Перші згадки про євреїв Луцька сягають 1388 р. Найголовніша єврейська будівля, що збереглась до наших днів – Головна синагога або “Малий замок” (вул. Данила Галицького, №33) Будівля синагоги входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Про існування синагоги в місті свідчить повідомлення про присутність єврейського рабина на з’їзді європейських монархів у 1429 р. У 16 ст. в місті було кілька малих синагог. 5 травня 1626 р. луцькі євреї отримали від польського короля Сигізмунда ІІІ привілей на будівництво нової синагоги за умови, що вона буде носити оборонний характер, а єврейська громада Луцька буде брати активну участь в обороні міста. Наприкінці 20-х рр. 17 ст. будівництво божниці було завершене, незважаючи на значну протидію монахів домініканського ордену. Справа навіть дійшла до королівського суду і закінчилася перемогою єврейської громади.
Будівля синагоги складалася з великої молитовної зали, квадратної п’ятиярусної вежі, школи та молитовної зали для жінок.
Храм діяв до Другої світової війни. У 1942 р. Луцьк було окуповано німецькими військами. На території міста було створено три єврейські гетто. Одне із гетто включало район Жидівщину. У серпні та вересні 1942 р. близько 17 тис. в’язнів гетто були розстріляні, а в головну синагогу була закладена вибухівка, яка повністю зруйнувала прибудови і дах молитовної зали.
Завершити мандрівку Жидівщиною варто вулицею Караїмською, де з 15 ст. проживали караїми – нащадки древніх хозар, які до Другої світової війни змогли зберегти свою етнічну самобутність. В радянські часи караїми асимілювали з місцевим населенням. Останній луцький караїм С. Ішвович помер на початку 1990-х рр.
Караїмська кенаса, яка знаходилась поряд з будинком №24 була знищена пожежею в 1972 р.
Рухаючись далі вулицею Караїмською не можна оминути величну будівлю лютеранської кірхи (вул. Лютеранська, №1).
Нині кірха входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Німецька євангелійно-лютеранська церква «Храм Христа Спасителя» лютеранської громади Луцька розміщується нині в колишньому будинку пастора, який знаходиться поруч із кірхою.
Від кірхи прямуємо до наступного об’єкту – церкви Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Караїмська, №11/вул. Гальшки Гулевичівни, №1). Покровська церква – це один з найстаріших православних храмів Луцька, який зберігся до наших часів.
Храм був збудований за сприяння великого литовського князя Вітовта в першій половині 15 ст. і мав скоріш за все оборонне значення, оскільки знаходився в межах другої оборонної лінії міських укріплень. На початку 17 ст. церква згоріла, а 1625 р. її руїни остаточно було розібрано.
На цьому ж місці у 1637 р. було споруджено новий православний храм та освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У 18 ст. храм переходить до греко-католиків, проте після Третього поділу Речі Посполитої будівлю було вилучено в уніатів і тривалий час вона знаходиться у занепаді.
Наступним об’єктом огляду буде Хрестовоздвиженська церква та комплекс Луцького братства (вул. Данила Галицького, №2)
Повний опис вул. Данила Галицького та фото тут
Прогулянку вулицею Данила Галицького варто розпочати з тієї частини, яка свого часу носила назву Жидівщина. Перші згадки про євреїв Луцька сягають 1388 р. Найголовніша єврейська будівля, що збереглась до наших днів – Головна синагога або “Малий замок” (вул. Данила Галицького, №33) Будівля синагоги входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Про існування синагоги в місті свідчить повідомлення про присутність єврейського рабина на з’їзді європейських монархів у 1429 р. У 16 ст. в місті було кілька малих синагог. 5 травня 1626 р. луцькі євреї отримали від польського короля Сигізмунда ІІІ привілей на будівництво нової синагоги за умови, що вона буде носити оборонний характер, а єврейська громада Луцька буде брати активну участь в обороні міста. Наприкінці 20-х рр. 17 ст. будівництво божниці було завершене, незважаючи на значну протидію монахів домініканського ордену. Справа навіть дійшла до королівського суду і закінчилася перемогою єврейської громади.
Будівля синагоги складалася з великої молитовної зали, квадратної п’ятиярусної вежі, школи та молитовної зали для жінок.
Храм діяв до Другої світової війни. У 1942 р. Луцьк було окуповано німецькими військами. На території міста було створено три єврейські гетто. Одне із гетто включало район Жидівщину. У серпні та вересні 1942 р. близько 17 тис. в’язнів гетто були розстріляні, а в головну синагогу була закладена вибухівка, яка повністю зруйнувала прибудови і дах молитовної зали.
Завершити мандрівку Жидівщиною варто вулицею Караїмською, де з 15 ст. проживали караїми – нащадки древніх хозар, які до Другої світової війни змогли зберегти свою етнічну самобутність. В радянські часи караїми асимілювали з місцевим населенням. Останній луцький караїм С. Ішвович помер на початку 1990-х рр.
Караїмська кенаса, яка знаходилась поряд з будинком №24 була знищена пожежею в 1972 р.
Рухаючись далі вулицею Караїмською не можна оминути величну будівлю лютеранської кірхи (вул. Лютеранська, №1).
Нині кірха входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Німецька євангелійно-лютеранська церква «Храм Христа Спасителя» лютеранської громади Луцька розміщується нині в колишньому будинку пастора, який знаходиться поруч із кірхою.
Від кірхи прямуємо до наступного об’єкту – церкви Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Караїмська, №11/вул. Гальшки Гулевичівни, №1). Покровська церква – це один з найстаріших православних храмів Луцька, який зберігся до наших часів.
Храм був збудований за сприяння великого литовського князя Вітовта в першій половині 15 ст. і мав скоріш за все оборонне значення, оскільки знаходився в межах другої оборонної лінії міських укріплень. На початку 17 ст. церква згоріла, а 1625 р. її руїни остаточно було розібрано.
На цьому ж місці у 1637 р. було споруджено новий православний храм та освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У 18 ст. храм переходить до греко-католиків, проте після Третього поділу Речі Посполитої будівлю було вилучено в уніатів і тривалий час вона знаходиться у занепаді.
Наступним об’єктом огляду буде Хрестовоздвиженська церква та комплекс Луцького братства (вул. Данила Галицького, №2)
Повний опис вул. Данила Галицького та фото тут
Коментарі