Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської
області.Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах
з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши
Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського
князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і
Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село
Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту
від татаро-турецьких набігів.
Повний
опис Вишнівця
У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від
9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя
Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його
синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав
іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і
замок, а населення перетворили на ясир.
Весною 1542 р. 25-тисячна татарська орда на чолі iз ханом
Меглі-Гіреєм потерпіла поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця.
Відомо, що у цій битві брав участь і князь Дмитро Вишневецький (1516 /17— 1563)
– представник роду князів Вишневецьких, відомий в народі як Байда. Саме цей
нащадок волинських князів Гедиміновичів у 1550 р. за крутими Дніпровськими
порогами, на острові Мала Хортиця влаштував першу козацьку залогу, з часом названу
Запорізькою Січчю.
В 1603 р. у Вишнівці з’явився втікач-авантюрист Григорій Отреп’єв (?
– 1606), відомий як Лжедмитрій I. Він отримав підтримку від князя Адама
Вишневецького (близько 1566—1622). Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з
Мариною Мнішек (близько 1588 —близько 1614), донькою польського воєводи Юрія
(Єжи) Мнішека (1548 – 1613). В 1605 р. Лжедмитрій І, заручившись з Мариною
Мнішек, вирушив здобувати Московский престол. Князі Вишневецькі і Мнішеки
виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Прекрасні
полотна, що колись на стінах Вишнівецького палацу зображували ці події,
сьогодні є окрасою Московського історичного музею.
Всередині палац вражав пишністю, всюди оксамит і атлас, позолота і
бронза, картини і коштовні годинники, китайська і турецька зброя, срібний та
порцеляновий посуд, багаті меблі з гербами. Найбільшою гордістю власників
палацу була величезна бібліотека, що нараховувала тисячі томів, зібраних з
усього світу. Привертала увагу відвідувачів і театральна зала, де ставилися
різноманітні вистави, в тому числі і з запрошеними іноземними акторами.
Сьогодні у містечку на козацькому цвинтарі залишилося декілька
кам’яних хрестів, імовірно у згаданий період саме тут були поховані полеглі
воїни. У 2009 р. в пам’ять про загиблих козаків тут було встановлено та
освячено новий дерев’яний хрест.
З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна
Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь
Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі
(1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович
Демидов, Зигмунт Грохольський. В цей період починається занепад Вишнівецького
палацу – картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були в
основному вивезені до Росії.
Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться
призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989
p.).Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку
свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни
та маленькі віконця-бійниці.
Богато
світлин Вишнівця, старі, фото схеми
Коментарі